Як московити зрозуміли, що «руська мова» це не «русскій язик»
Одні вважають історію фундаментальною наукою, інші - набором побутових історичних міфів, століттями циркулюючих в народі, а дехто все життя намагається віднайти історичну правду і домагається встановлення історичної істини. Але справжня ментальна війна точиться як раз навколо міфів, а не істин. І до перемоги опонентам ще дуже далеко. Але питання мови завжди буде викликати резонанс.
У XVI - XVII століттях, коли наші північні сусіди ще не називалися Росією і були значно скромнішими у своїх забаганках, в користуванні князівства Московського більшість літератури була написана церковно-слов'янською мовою. У церковно-парафіяльних школах не тільки викладали більшість дисциплін церковно-слов'янською, а й вивчали її як окремий предмет.
Багато лексичних форм і слів церковно-слов'янської мови для московитів були незрозумілими. Словники були необхідні не тільки викладачам і учням братських шкіл, а й широким колам читачів. А от якраз московських словників і не було. Саме для задоволення потреб Московії і з'явилися перші словено-руські словники. Під словянскою в ті часи розуміли церковнослов'янську мову, а під руською - українську, яку московити теж розуміли насилу. Але пропонуємо перейти власне до самих словників.
Отже, у 1596 році, педагог, учений і церковний діяч Великого Князівства Литовського, Руського і Жемайтского, Лаврентій Зизаній видав у Вільні свій "Лексис" - перший друкований словено-руський словник на 1067 слів.
Починається він, як і водиться, з літери "А". Автор переводить такі незрозумілі церковно-слов'янські слова (літера А в церковно-слов'янських словах чітається як [є], в руських - як [і]):
авва - тато, отець
апостол - посланец'
аромати - зпахі
І тут московитів чекала перша несподіванка, тому як автор перевів, здавалося б, споконвічно російське
слово "баня" як...
баня - лазня
Слово "лазня" прекрасно розуміють українці, які власне і є русами, русинами, людьми руськими, але не розуміли і не розуміють ті, хто привласнив собі етнонім "русь", тобто - росіяни. Їм незрозуміло значення слова "лазня"
Далі більше. Автор словника зі усією серйозністю перекладає слова:
благопрiятный - до принятія лацний,
вдячний, милий
бракъ - женитва, веселъе
воинъ - жолнЂр
враг - ворогъ
вредитель - шкодца
время - часъ
власть - влада
господстваю - паную
дЂяніе - справа
дЂло - учинок
жажду - прагну, пити хочу
желанїе - пожадливость, хоть
жилище - мешканьє, домъ
жатва - жниво
заключеніе - zамкненье
искушенїе - досвЂдченье, спокуса
Для мешканців Московії XVI століття, які розмовляли російською мовою, незрозумілим було навіть слово "ікона", з цього автор словника переводить і його:
икона - обраzъ
касанїе - дотик
количество - кількость
коварство - хитрость, зрада
лицемЂр - блудний
лицè - особа
лучшїй - лЂппшїй
месть - помста
молва - гомонъ
мрак - морокъ
мЂлъ - вапно и тьжъ крейда
наважденїе - zвадженье
накаzаніе - каране наука, научанье
наупоминанье
небрегу - недбаю
наслЂдіе - одЂдичене, спадок
наслЂдник - дЂдич
немощный - немоцний
неприкосновеный - недоткнений
недостойный - негодний.
оружіе - бронь, zброя
оупотребляю - оуживаю
оукаряю - осмЂвую
пакость - перешкода
плЂнник - неволник в полонЂ вzятий
прилежаніе - пильность
побЂдник - zвитяжца, рицеръ
роптанїе - нарЂканье
раб - неволникъ
Тобто, в XVI столітті люди, які розмовляли російською мовою не розуміли всіх цих слів "воїн, спадщина, працьовитість" і т.д. Усі ці слова були для них іноземними, саме через це автор словника дає переклад цих та багатьох інших слів. А руською мовою називає українську, тобто мову Київської Русі.
Початок формування російського етносу і мови припадає на ХIIІ - XV століття, коли на основі церковнослов'янської лексики на споконвічно фінських землях починає формуватися так званий "язик", на якому говорили і досі говорять жителі Московії. Змінювалися покоління і церковнослов'янська лексика все міцніше входила в життя народу, що формувався. Проте його основні лексичні форми залишилися далекими від мови Київської Русі.
Руською мовою, насправді, була і є українська мова, і аж до XIX століття українці називали себе русами, русинами, русичами. І мову, яку нині Російська Федерація нібито намагається захистити на українських теренах, називаючи її "русской", нічого спільного не має ані з Руссю, ані з історичною руською мовою.
