[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/images\/8-48452299.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]

Як мені хотілося Лускунчика на ялинку в село

Як мені хотілося Лускунчика на ялинку в село
В якомусь дуже ранньому дитинстві вперше побачив іграшку Лускунчика на ялинці, в гостях. Здається, в Черкасах. Дуже мені хотілося такого Лускунчика і собі, на ялинку в село.
 
Хоч я тоді й не знав нічого, ні про Гофмана, ні про Чайковського. Лускунчик подобався мені як артефакт чистої краси і бездоганної дитячої естетики.
 
Вдома такого не було... Вдома були якісь банальні космонавти, шишки та шари... І одна білка... Зелена, чогось. З протівним зубатим ліцом...
 
Я б його (Лускунчика) даже вкрав тоді, мабуть, та якось не трапилося нагоди... Так і жив, ото, без Лускунчика... Прямо тобі готовий сюжет до сурової прози Василя Семеновича Стефаника :))
 
І от нарешті! На 52-му році життя... Заходжу в магазин... Матір божа!... Висить, чекає мене...
Тернопільської фабрики, до речі. Свій!
 
 
Так розчулився, що аж вина нагріб півтачки... Купив. Залічив ту задавнену душевну дитячу травму... Закрив один з гештальтів...
 
Дива трапляються, - як Юля казала з календаря... Але, таке врем'я, що треба вже самому те диво робить...
 
Джингл белс! Будьмо! За дива!
 
Піду послухаю Петра Ілліча, отой торжественний переход: "Пам-пара-папа-пабаба!"
Аби хоть не плакать... Хотя, навєрно, не получиться...
[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house1.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Iншi дописи автора
Як Степанов чекав вакцину
Вакцинація: все під жостким контролем. А вакцина де?
Жодна історія, що починалася зі слів: «Полізли ми раз з кумом в берлогу...» нічим хорошим не закінчилася
Шлях до теплих рукавиць значно довший, ніж до НАТО і ЄС