В монастирі Пантократор на Святій горі Афон видана брошура про українську автокефалію
На Святій горі Афон в монастирі Пантократор видана брошура, яка розповідає про українську автокефалію. Про це повідомив прессекретар Вінницько-Барської єпархії ПЦУ, клірик Спасо-Преображенського кафедрального собору архимандрит Софроній Чуприна на своїй стрінці у Facebook.
Він опублікував деякі уривки з книги.
"Автокефалія України - це церковний акт, що відбувся".
"В 1991 році Україна стала незалежною державою і як наслідок цього, Церква України звернулася до Московського Патріархату з проханням здійснити необхідні кроки, для надання їй автокефалії. В 1992 році українські ієрархи одноголосно підписали звернення. Однак, Російській Церкві було дуже складно надати Україні автокефалію тому, що це означало би, що вона втратить територію і святині, які мають пряме відношення до її історії, і в той же час втратить на них вплив. Тому вона обрала краще створити розкол в середині України, чим погодитись надати автокефалію".
"Розкол був зроблений Російською Церквою, а не Вселенським Патріархатом. Всі Помісні Церкви мають спілкування з Вселенським Патріархатом. Російська Церква припинила спілкування з тими, хто визнав нову автокефальну Церкву України".
"Ми всі повинні радіти тому, що український народ в цілому тепер знайшов спасіння. Церква Христова нараховує мільйони нових віруючих".
"Вселенський Патріархат діє, усвідомлюючи свою відповідальність, являючись першою Церквою серед рівних. Вселенський Патріарх знає, що він буде відповідати перед Богом, якщо дозволить мільйонам людей залишитися в розколі...Можна уподібнити українську Церкву до чудес Господніх. Фарисеї, бачачи чудеса, все одно звинувачували Господа в скасуванні суботи. Вони чеплялися за положення Закону. Вони не могли осягнути велич Бога".
"В Україні більше немає розкольників".
"Автокефальна Церква України знаходиться під благословенням Матері-Церкви, яка надавала автокефалію іншим Церквам, і це радує українську православну братію".
"Випадок з Україною набагато легший, ніж випадки, з якими Церква мала справу раніше...тут відмінності адміністративні, не догматичні".
"Припинення поминання і причастя, це міри, які Церква використовує в педагогічних цілях. Однак, у випадку з Російською Церквою ми бачимо, що вона використовує це, як засіб помсти тим, хто не погоджується з їх корисними цілями. У відповідь на визнання Грецької Церкви прийшло безпрецедентне рішення, припинити спілкування з грецькими єпархіями, котрі виступили за визнання нової автокефальної Церкви України, зберігаючи при цьому спілкування з декількома єпархіями, митрополити яких виступили проти визнання. Очевидно, що Російська Церква намагається розділити Грецьку Церкву, а також опосередковано попередити інші Помісні Церкви, котрі добре освідченні про проблеми, які можуть бути викликані політичними і фінансовими проблемами".
Щодо ролі Вселенського Патріарха в Православ'ї: "Ми бачимо, що в Божественній Літургії завжди є той, хто предстоїть і звершує Тайну. Всі вони можуть бути рівні по рангу, але один повинен бути першим, в прообраз Христа. Навіть на першому Апостольському Соборі був лідер, святий Яків, брат Господній. Всі вони були апостолами, але хтось головував і вів дискусію".
"Дехто думає, що критикуючи і ображаючи Вселенського Патріарха, вони тим самим є сповідниками віри. Але, істинне сповідання, це підтримка істини, яка продиктована правилами і Священним Переданням Церкви".
