У Білорусі з 2020 року репресовано щонайменше півмільйона громадян - BelPol

BelPol — організація колишніх співробітників білоруських силових структур, які залишили службу у 2020 році після фальсифікації владою підсумків виборів 9 серпня та розпочали повномасштабні репресії проти громадян Білорусі. До репресованих режимом Лукашенка BelPol відносить не лише осіб, засуджених у політично мотивованих кримінальних справах — близько 7100 осіб, а й інші категорії постраждалих.

«У Білорусі з політичних мотивів репресовано і репресується нині не менше 500 тисяч громадян», — йдеться в аналітичній доповіді BelPol

Нагадаємо, населення Білорусі складає близько 9 мільйонів осіб.

У BelPol зазначають, що кількість репресованих може бути в рази більшою з урахуванням родичів, на яких також поширилися негативні наслідки дій влади:

«Різні категорії постраждалих перемежовуються, тому названа кількість — півмільйона — це мінімальна оціночна цифра».

Крім засуджених із політичних мотивів — близько 7100 осіб, BelPol зазначає й інші категорії постраждалих. Так, до бази «БЕЗпорядки» білоруські силовики включили 100 тисяч білорусів, яких вважають «причетними до протестної діяльності». Туди вносять тих, хто брав участь у вуличних протестах, виявляв опозиційну позицію в Інтернеті. Серед них є як уже засуджені у кримінальних справах, так і ті, хто виїхав за кордон.

Понад 50 тисяч осіб з бази «БЕЗпорядки» пройшли через адміністративні затримання та арешти за протестну діяльність.

Тих, кого вносять до бази, обмежують у правах — наприклад, не беруть на роботу в держорганізації чи незаконно звільняють. Багатьох піддають незаконним «профілактичним» адміністративним затримкам та арештам, періодичним перевіркам силовиків, посиленому контролю при перетині білоруського кордону.

За інформацією BelPol, репресій також зазнають усі, хто 2020 року підписався за висування альтернативних Лукашенку кандидатів у президенти Білорусі. В основному громадяни підписувалися за трьох претендентів одночасно (за Світлану Тихановську, допущену владою до виборів, а також за арештованого під час кампанії Віктора Бабаріко і Валерія Цепкало, який виїхав з країни) — за даними BelPol, влада отримала відомості про приблизно 400 тисяч осіб. Значну частину звільнили з державної та військової служби, із правоохоронних та силових структур.

BelPol також відносить до осіб, які зазнають репресій, вимушених емігрантів, а це близько 500 тисяч осіб. Ті, хто тікає від репресій із країни, загрожує «фактична втрата громадянства або найближча перспектива цього внаслідок закінчення термінів дії білоруських документів і неможливості отримання нових в умовах еміграції».

"Фактична втрата майна, що залишилося в Білорусі (нерухомості, автотранспорту, бізнесу та ін.) через неможливість розпоряджатися ним; втрата білоруських пенсій чи права ними, трудового стажу, невизначеність із пенсійним забезпеченням країни перебування; розрив родинних та сімейних зв'язків, неможливість особистих контактів з близькими, що залишилися у Білорусі", - перераховує BelPol наслідки вимушеної еміграції.

Як зазначає BelPol, влада не дає спокою і колишнім політв'язням — вони продовжують піддаватися репресіям, оскільки нерідко над ними встановлюють превентивний нагляд або профілактичне спостереження, у зв'язку з чим багато звільнених істотно обмежені в правах.

Усі екс-політв'язні мають проблеми із працевлаштуванням. Їм відмовляють у прийомі на роботу чи пропонують найнижче оплачувані посади з важкими умовами праці. В результаті у багатьох немає елементарних засобів для існування.

Багато колишніх білоруських політв'язнів включені до списків «терористів» або «екстремістів», які формують силові структури.

Білоруський правитель Олександр Лукашенко ніколи не визнавав сам факт існування у Білорусі політичних в'язнів. Проте 31 липня на зустрічі з дипкорпусом фактично визнав їхню наявність у кількості «кілька тисяч», яких він пропонував передати Європі.

«Якщо ми когось звільняємо, умова одна, хто б мене про це не просив: хочете — будь ласка, забирайте, вивозіть. Я їм (американській делегації на чолі з Кітом Келлагом у Мінську в червні цього року) востаннє сказав: „Хочете — ми вам і цих віддамо“. — „Ні, ні, ні, цих не хочемо, хочемо ось цих“. Останнього сидільця (Сергія Тихановського) звільнили. Ну, ви ж його просили. І я своєю рукою помилував його. І один цей розбурхав усю там цю „малину“. Ну, ви ж просили його. Ну, так беріть», — цитує Лукашенка його прес-служба.

Увечері 31 липня Сергій Тихановський відреагував на слова Лукашенка:

«Лукашенко сказав щось плутане та невиразне сьогодні, як завжди — черговий стендап. Говорив про торгівлю людьми, про американців, про мене. Хоча по імені назвати побоявся. Я прослухав тричі, щоб уловити суть, ось що почув. Лукашенко впевнений, що „втікачі“ не хочуть приймати тисячі політв'язнів, що їм зайві роти не потрібні. Так ось, Олександре, ось тобі моя відповідь, нам потрібний кожен, кожен, кого назвали політв'язнем: здоровий, молодий, хворий, старий — усі. Ти сам сказав, одні витрати з ними, ще годувати, одягати. І якщо ти, Олександре, готовий тримати іноді слово, готовий випускати полонених із умовою, що вони поїдуть за кордон, то я вже замовив 20 автобусів. Потрібно буде, замовимо 100, білоруси зберуть цю суму за годину. Заберемо всіх, бо це не про гроші, це про наших людей. Скажи лишень, куди під'їжджати. І якщо ти, Олександре, готовий випускати людей, що вони мають виїхати за кордон, то зараз 20 автобусів будуть на кордоні з Білоруссю. Якщо ти готовий відповідати за свої слова, вперед!»

На сьогодні в Білорусі правозахисниками визнано політичними в'язнями 1184 особи.

Український Дощ писав раніше, що РПЦ вимагає від Білорусі повернути церкві назву з «прив'язкою» до Московського патріархату.