Треш-абсурди на кшталт «Польща нападе» – це не смішно, і не страшно. Це – безсило!

 

Лише збочена уява Патрушева, якому, таке враження, з Афганістану привезли свіжу порцію білого порошка, могла намалювати солдата в мундирі НАТО, який шуруповертом відкручує дорожній знак Івано-Франківськ і вішає натомість Stanisławów. Тривале вдивляння в дзеркало часто породжує монстрів.

 

Ну яка Польща... Ну яке захоплення… Великий респект афганським наркотрафікам, але наступного разу в москву варто імпортувати щось менш психоделічне і вставляльне.

 

Вдавати з себе божевільного можуть або справжні психи, або підступні циніки. Я схиляюся до другого варіянту. Образ світового оглашенного – це той образ, який навіть імпонує кремлядським «стратегам», бо на нього вигідно списувати і брязкання ядерною кнопочкою, і нелінійну самодурну поведінку. Косити під непідсудного – святе діло монстра. Тому різнокольорові треш-абсурди на кшталт «Польща нападе» – це і не смішно, і не страшно, і не погрозливо, і не каламбурно. Це – безсило.

 

Видатний філософ-антиутопіст Олдос Гакслі попереджав: божевільні звертаються до самої суті людини – її пристрасті й інстинктів, тому завжди є небезпека, що хтось за цим піде. Апеляція до найнизовинніших страхів та інстинктів – це не божевілля, це – технологія. Тому – не вестися на ці припадки.

 

Як писала Ліна Костенко, буйних ще можна вилікувати, а тихопомішані – то вже навік.