The New Yorker назвав музичне відео про історію України пропагандою
Видання The New Yorker оприлюднило музичний відео ролик про історію України, який створив український гурт «Танок на Майдані Конґо» (ТНМК). Ролик було випущено 19 листопада 2019 року за підтримки Міністерства інформаційної політики України.
Відео являє собою 5–хвилинне аніме, в якому у віршованій, жартівливій формі викладена історія України. Художником відео - Сашко Даниленко, текст Артема Полежаки, автор музики і виконавець Олег Фагот Михайлюта.
«Ньююйоркер підтягнувся» - так коротко анонсував цю подію на своїй сторінці в Facebook Олег Михайлюта.
«Якби наші вчительки з історії знали куди нас занесе, ставили б тільки п'ятірки авансом», - додав Сашко Даниленко.
The New Yorker супроводив відео коротким переказом, заголовком «Грайлива пропаганда «Історії України» («THE PLAYFUL PROPAGANDA OF «THE HISTORY OF UKRAINE») та детальним аналізом від журналістки Софі Пінкхем, яка в доволі токсичній, а інколи і в дратівливій формі коментує відео.
«Незважаючи на свою оптимістичну естетику, «Історія України» відображає ідею про те, що Україна визначається ворожнечею з Росією», - обурюється журналістка, - «Зла естетика такого націоналізму може відштовхувати… багато українців прагнуть до більш позитивному і менш загрозливого погляду на свою національну історію» - впевнена Софі.
Журналістка доволі детально розбирає кожний рядок вірша, дратівливо реагує на слова «Слава Україні!» і «Героям слава», називаючи їх націоналістичними лозунгами. Також авторка не розуміє, чому більшовиків у відео названо чумою, адже українці теж приймали участь у Жовтневій революції і жили в СРСР. Були також у американки і претензії щодо відсутності у аніме етнічних меншин, зокрема хотілось Бабеля і Шолом-Алейхема. Де в п’ятихвилинному відео загубилась решта меншин - кримські татари, руські, румуни або вірмени України - журналістка не перепитала, мабуть вони її цікавили менше. Але дуже обурилась, що у віршах «образили Пушкіна», бо в «Історії України» було сказано, що ще до народження видатного російського поета в Україні вже були Котляревський, Сковорода, Могила. Жінку це дуже розгнівало, бо за її словами «герою Пушкіну» було протиставлено «національних бардів» Тараса Шевченка і Лесю Українку.
Дуже багато аналізу жінка присвятила Зеленському і Порошенко, хоча про них в відео не було ні слова, ні картинки, але мабуть авторці дуже кортіло про це поговорити. Кілька разів в огляді підіймалась тема мови, як надумана проблема «колишнього уряду» і агресивна вимога націоналістів, які не поважають бажання інших громадян не розмовляти українською. Це дуже гнівило жінку.
А от кадри з голодомором і масовими розстрілами, навпаки, зовсім не засмутили американку, навіть їй трохи надокучило спостерігати, що в цій частині нашій історії Україна чомусь часто сумує, плаче за своїми загиблими і мало веселиться:
«З тих пір як Україна стала незалежною, в 1991 році державне історичне святкування в основному прийняло форму похмурих спогадів про зниклих героїв з великою кількістю грандіозних металевих скульптур» - розчаровано коментує Софі.
Мабуть, Софі Пінкхем з Америки видніше, як українці насправді жили на своїй землі і як їм треба жити сьогодні, за чим плакати і над чим сміятися. Такий собі аналіз.
Український дощ пропонує читачам особисто завітати на YouTube-сторінку ТНМК, отримати власні враження і написати свої відгуки.
«Танок на майдані Конґо представляє нове відео, у якому вся історія України викладається буквально за п’ять хвилин: від великого вибуху — до сьогодення, транзитом через найвизначніші події в нашій історії. Досить дивитися на власне минуле із сумом і жалем, українцям є, чим пишатися! А що буде далі, залежить від тебе! Ця пісня є частиною проекту «Так працює пам’ять», в якому українські музиканти присвячують свої нові треки пам’яті Данила Дідіка, 15-річного українського активіста, який загинув в лютому 2015 року під час теракту у Харкові» — стоїть в описі до відео.
Слава Україні!
