Таємні документи репресивних органів радянщини буде розсекречено

Проєкт надсучаснійшого архіву засекречених документів часів СРСР презентували днями у столиці. Понад 4 мільйони архівних документів, засекречені справи радянських часів і надсучасні лабораторії оцифрування - такий масштабний архів репресивних органів СРСР  вже за кілька років планують відкрити в Україні.

Український інститут національної пам’яті анонсував відкриття єдиного архіву документів репресивних органів СРСР, до якого матимуть доступ всі охочі. 

Всі матеріали спецслужб Радянського Союзу хочуть зібрати на Троєщині в колишньому приміщенні заводу “Арсенал” на території банкнотно-монетного двору Нацбанку, у 90-ті будувалася для заводу, але і досі у виробництві задіяна не була. Саме тут буде чи не найбільший у світі архів справ КДБ та інших спецслужб, документальних доказів радянських репресій, геноциду та всього, що стосується “червоного” періоду в українській історії 1917-1991 років. 

Відкрити сховище там планують за два-три роки. Після - зібрати чотири мільйони справ служб радянської міліції, судів, НКВД чи міністерств того часу. Вартість реконструкції Архіву Національної пам'яті оцінюють у 680 мільйонів гривень, , з них 400 млн – це будівельні роботи, ще 250 – це обладнання. Частину коштів на початок робіт уряд виділить вже цього року. 

На заході був присутній міністр культури Олексндр Ткаченко.

"Ми зберемо всі архіви обласні СБУ і інших органів. Ми відкриємо фактично дослідницьку інституцію, яка дозволить всім охочим подивитись справи Петлюри, справи тих хто був репресований в 30-тих – 50 роках", – повідомив міністр культури Олександр Ткаченко.

За словами істориків, ці документи відкривають ту правду, яку в Радянському Союзі так старанно приховували, про катування та допити, знищення “непокірних”, про те, як функціонувала система, на чому тримався СРСР та чому врешті не міг продовжувати існувати.

Екскурсію будівлею, де в майбутньому має зберігатися понад 4 млн справ, для ТСН.ua провів директор Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті Ігор Кулик. 

Саме приміщення розташоване на території Національного банку України, об'єкт – “режимний”, тому зараз потрапити не так просто, пропускають лише із супроводом та за попередньою домовленістю. В інституті пам’яті обіцяють зробити спрощений доступ та окремий вхід до архіву. Планується, що для пропуску вистачатиме заяви та паспорта.

“Для того, щоб потрапити до архіву, потрібна буде заява, яку можна написати, як тут, так і в інтернеті, та паспорт. Якщо тут зараз дозвільний характер пропуску на територію, то до архіву буде повідомчий. Тобто паспорт, аби просто ідентифікувати людину”, – розповів Ігор Кулик.

Для Інституту національної пам’яті виділили половину будинку, загальною площею 11 тисяч. кв. метрів (інша половина призначена для архіву Нацбанку). Цього нібито-то повинно вистачити для сховищ, кабінетів персоналу та читального залу.

Читальний зал планують облаштувати на першому поверсі в кінці будівлі і зробити його обіцяють одним із найсучасніших: 50 місць, open space, зони відпочинку та комунікації, і навіть кухня. 

“Це буде єдиний відкритий простір для людей. Тут ми хочемо, щоб в якомусь такому open space був і м’який куточок. Тому що, я неодноразово зустрічав, що людям дуже важко одразу сприймати все. Бувало, що людина вперше за 50 років відкривала справу і бачила живого свого батька чи матір, підписи чи фотографії... З іншого боку створити можливість вільного спілкування для дослідників, аби вони могли комунікувати між собою, а також облаштувати невеличку кухню”, – продовжив директор Галузевого архіву.

Частина будівлі, де колись були виробничі цехи, призначена безпосередньо для самих архівів. Сюди з усіх регіонів країни мають привезти понад 4 мільйони справ з архівів СБУ та МВС, а це понад сто кілометрів документів, що є однією з найбільших “колекцій” у СНГ (більше лише в Росії, однак там про відкритий доступ мови не ведуть). Задля того, аби вмістити все, хочуть встановити пересувні стелажі, які дозволять зекономити багато простору.

На вищих поверхах цієї ж частини вже будуть кабінети працівників архіву, аби забезпечити повноцінне функціонування, тут має працювати не менше сотні людей. 

Окрім фізичного доступу до документів, хочуть забезпечити також доступ онлайн. Оскільки оцифровування мільйонів документів може зайняти багато років, в Мережі можна буде знайти лише загальні, або гучні справи, адже “майже половина справ на конкретних окремих людей, які не є загальноцікавими”.

Це має бути портал, де окремо розділять інформацію про архів, щоб “люди розуміли як і куди прийти” та інший - з оцифрованими документами. Історик припускає, що можуть бути тематичні сайти за періодами, наприклад “Чорнобиль”, “Голодомор”, події “Української Революції” і т.д.

На сьогодні Архів національної пам'яті відкрив Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Там допоможуть знайти відомості про репресованих у 1917-1991 роках та підкажуть, як правильно подати звернення до архівів, є певний алгоритм пошуку архівних документів.