Сьогодні християни східної традиції святкують Вознесіння Господнє

Щорічно на сороковий день після Великодня, в четвер 6-го тижня після Великодня, весь православний світ відзначає одне з дванадцяти найбільших свят церковного року - Вознесіння Господнє.

Назва свята відображає суть події - це Вознесіння на Небо Господа Ісуса Христа, завершення Його земного служіння. Число 40 - не випадкове, а несе відповідний смисл. У всій Священній історії це був час закінчення великих подвигів. За Законом Мойсея в 40-й день батьки мали приносити немовлят в храм, до Господа. І тепер в сороковий день після Воскресіння, після нового народження, Ісус Христос повинен був увійти до небесного храму Свого Батька, як Спаситель людства.

У Святому Письмі розповідається, що востаннє Ісус Христос промовив своїм учням:

"Мир вам!", - а потім дав останню настанову, - "Ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх во ім'я Отця і Сина, і святого Духа, навчаючи їх, зберігайте все те, що я вам заповів, і я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця світу".

Свідками вознесіння Христа були Богородиця та апостоли, про що докладно розповідається в Євангеліях від Марка та Луки і в Діяннях Святих Апостолів.

Про вознесіння Ісуса Христа на небо євангеліст Марк пише:

"Ісус зібрав своїх учнів і сказав: Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангеліє. Хто увірує, той буде спасенний, а хто не увірує, то буде осуджений. Ім'ям моїм виганятимуть бісів, на хворих будуть руки класти і добре їм стане. Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо і возсів праворуч Бога-Отця".

Джерела трьох перших сторіч нічого не говорять про цей празник. Не згадує про нього й письменник Оріген (+ к.251), який перелічує християнські празники в 8-ій книзі свого твору „Проти Цельсія”. Знавці обряду є тієї думки, що в перших трьох віках цей празник святкували разом з празником Зішестя Святого Духа.

У IV столітті празник Господнього Вознесіння став загальнознаним. Історик Сократ називає його „всенародним празником”.

Свято Вознесіння - це свято Неба, відкриття людині Неба, як нового і вічного дому, Неба як справжньої батьківщини. Гріх відділив землю від неба і зробив людей земними і однією землею живущими. Мова йде не про запланетний простір і не про космос. Йдеться про Небо, повернуте людям Христом, про Небо, яке вони втратили в земних науках і ідеологіях, і яке розкрив і повернув їм Христос.

Небо - це Царство Боже, це царство вічного життя, царство істини, добра і краси.