[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/images\/8-48452299.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]

Сьогодні - День художника. Зі святом усіх причетних!

Сьогодні - День художника. Зі святом усіх причетних!
У дитсадку, у школі була впевнена, що малюю найкраще, а коли виросту, буду мати хвилясте волосся, водитиму машину і зароблятиму своїм малюванням. Це вже потім я вирішила стати журналісткою.
 
Десь посеред якогось навчального року тато завів мене в художню школу. Для першого класу я була дуже мала, а для підготовчих класів занадто серйозна. Після перегляду моїх робіт було вирішено відправляти мене одразу в перший. Вчилися там вже фактично підлітки, які дивилися «Термінатора», офігенно малювали і мені здавалися вже зовсім дорослими. Їхні роботи сильно заземлили мою впевненість у власних талантах.
 
Пригнічували і дефіцити з жахливою бідністю 90-их - купити правильний ватман, фарби, навіть елементарні олівці для рисунка, м‘які гумки, які не деруть поверхню паперу - було місією майже невиконанною.
 
Пензлі, якими хтось відкористувався, моїм батькам кілька разів вдавалося роздобути. Леніградські фарби так і залишилися моєю мрією. З ватманом щастило дуже рідко. Курс скульптури нашому випуску, здається, взагалі скасували через брак матералів та інструментів.
Сяк-так мені вдалося довчитися до випускного класу.
 
 
До екзаменів ні паперу, ні фарб, ні олівців нормальної якості в мене звісно не з‘явилося. Приблизно розуміла, як здам композицію - на цьому іспиті можна було комбінувати техніки і таким чином приховати якість матеріалів.
Найгірше було з рисунком - папір немилосердно кошлатився.
 
І все б нічого, але в розпал випускної кампанії проти мого батька порушили кримінальну справу. Оскільки це були часи глухого кучмізму, а справа була довколаполітичною, у нас вдома щодня були не дуже веселі пригоди - обшуки, підпал дверей в квартирі, погрози і тд. По секрету люди з «органів» порадили моїй мамі не пускати дитину кататися саму по всьому місту. За збігом обставин, мій найдовший і найбільш небезпечний маршрут пролягав якраз у художню школу - добиралася трамваєм, тролейбусом, кілька кварталів повз водонапірну вежу, лікарні, баню і трохи приватним сектором.
 
Тому від кількох останніх іспитів довелося відмовитися. Я не отримала диплом і твердо вирішила ніколи більше.
Так я не стала художницею, не маю хвилястого волосся, хоча й воджу авто)
 
Зізнаюся, в художніх магазинах досі відчуваю тремор. Нюхаю фарби, вибираю пензлі, чіпаю папір і не можу повірити, що все це можна просто взяти й купити. А той факт, що заради найкращого пензля не треба ходити весь сезон в дірявих черевиках, у моїй голові слабо вкладається.
 
Ні, малювати давно не тягне. Але думаю, що люди, наділені цією суперсилою, не усвідомлюють свого щастя.
 
Зі святом усіх причетних!
[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/2\/273\/1196\/images\/8-7f2b7.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]
Теги
Iншi дописи автора
Якщо Зеленський сам дав команду переслідувати Бутусова, то на Банкову пора викликати санітарів
Зеленський не дав жодної однозначно вдалої відповіді на жодне із запитань
Майдани триватимуть доти, доки їх наслідки не задовольнять Україну
Вчора зник один з вартих довіри медіа-брендів - KyivPost