Сьогодні, 31 травня, день пам’яті глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Любомира Гузара

Блаженніший Любомир Гузар був моральним авторитетом для усіх українців. Його любили і поважали мільйони людей незалежно від їх конфесійної належності. До його думки прислухалися, бо слово його завжди було мудрим і те, що він говорив, продовжує залишатися актуальним і сьогодні. Він залишив сучасникам і майбутнім поколінням щирі і праведні настанови.

Постать Любомира Гузара, добра усмішка, дотепний гумор, сповнені мудрості і любові слова закарбувались не лише на сторінках історії церкви і держави, а насамперед у серцях сотень тисяч людей.

Любомир Гузар був не лише провідником греко-католиків України і світу, а й видатним громадським діячем і філософом, був одним з ініціаторів групи "Першого грудня".

Народився Любомир Гузар у Львові. Закінчив перший клас львівської гімназії, а з 1944 р. почалася його велика мандрівка світом.

Спершу родина переїхала до Австрії, потім у США, де він здобув богословську освіту і став священиком, а пізніше - в Італію, де патріарх Йосип Сліпий висвятив Любомира Гузара на єпископа. До рідного Львова Блаженніший повернувся лише за півстоліття і в 2001 році очолив Українську Греко-Католицьку Церкву.

Блаженніший Любомир Гузар 10 років очолював Українську греко-католицьку церкву і став першим Главою в історії УГКЦ, який добровільно зрікся повноважень, бо вважав, що керувати живою церквою мають молоді, сповнені сил і натхнення.

Любомир Гузар називав антисемітизм духовною епідемією, вважав, що ненависть до єврейського народу суперечить принципам християнської й буду-якої іншої релігії й закликав молитися проти всього, що провокує почуття ненависті між людьми. Він нагадав нам про існування молитви благословення і духовної підтримки Держави Ізраїль.

«У ХХ столітті було цілих три ґеноциди. Це означає, що винищення іншого народу – це спокуса, яка може заволодіти будь-яким народом, але і зробити будь-який нарід його жертвою. Тому ми завжди повинні щиро молитися, щоб не дай Бог не стати жертвою такої спокуси, щоб не увійти в таку спокусу – хотіти когось ненавидіти, тому що він «не такий, як я». Яку б ми собі причину або виправдання ні приписали, вони нічого не виправдовують. Вони роблять нас грішниками, злочинцями», – наголосив Любомир Гузар.

В одному зі своїх численних інтерв’ю розповів, якою бачить майбутню Україну:

«Якщо громадяни нашої Батьківщини будуть мати щире бажання чесно працювати – майбутнє Української Держави є більше ніж запевнене».

Він зазначав, що за будь-якої кризи ми не можемо забувати про Бога та Божий закон.

А саме тому важливо, щоб кожен молився та працював, але не безпідставно, а для досягнення певної мети:

«Не варто просто махати руками, а треба намагатись чогось досягнути. Без праці годі сподіватись результату. Праця має бути на користь суспільства. То стара випробувана формула, яка розв’язує проблеми». Не оминув Блаженніший Любомир і теми війни в Україні, наголосивши, що Росія повинна усвідомити: «Якщо війна, то вона буде однаково страшною для всіх».

Сьогодні, коли завершився життєвий шлях Блаженнішого Любомира, ми лише осягаємо всю велич цієї людини, а відтак мусимо зберегти усі його настанови і головну з них – бути Людиною.