Результати дослідження ОБСЄ щодо безпеки жінок в Україні

27 листопада 2019 року за підтримки ОБСЄ (Організація з безпеки і співробітництва в Європі) відбулася конференція на тему "Гендерно обумовлене насильство: від фактів до дії" в рамках глобальної кампанії "16 днів активізму проти гендерно-обумовленого насильства", де представили результати опитування "благополуччя і безпека жінок".

До 1800 року домашнє насильство, скоєне над жінками, вважалося нормою. Чоловіки стверджували, що побиття власних дружин свідчить про їхню силу і мужність, а також символізує владу чоловіка над його дружиною. На щастя, перша хвиля фемінізму і політичний рух в 19 столітті почали змінювати ситуацію як на законодавчому рівні, так і на рівні громадської думки. Але тільки в 90-х на домашнє насильство в сім'ї починають звертати належну увагу по всьому світу.

В останні десятиліття переважна більшість цивілізованих країн активно бореться з ідеями про те, що насильство в сім'ях по відношенню до жінок є справою цих самих жінок. Фраза "Це їхня особиста справа" вже не викликає розуміння у громадськості. В 2011 році в Стамбулі була підписана Конвенція Ради Європи про запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством, яка також відома як Стамбульська конвенція. Вона спрямована на те, щоб покласти край терпимості, згідно з законом і на практиці, до насильства по відношенню до жінок і домашньому насильству.

На жаль, незважаючи на всі перераховані вище дії, гендерна нерівність і домашнє насильство переважно по відношенню до жінок існує і зараз. За результатами дослідження, проведеного ОБСЄ в Україні, 11,25 млн жінок пережили якусь із форм сексуального домагання, переслідування, насильства, вчиненого як інтимним партнером, так і просто знайомим або незнайомим чоловіком. Кожна десята жінка пережила фізичне і / або сексуальне насильство, вчинене незнайомцем. Ці та багато інших даних були оприлюднені на конференції із закликом покласти край гендерній нерівності.

Також за результатами дослідження можна зробити наступні висновки: дві третини (67%) жінок стверджує, що у віці 15 років і старше вони стали жертвами психологічного, фізичного або сексуального насильства з боку партнера або сторонньої особи. Найчастіше кривдники - попередні партнери жертв. Близько трьох з десяти жінок (28%), у яких раніше був партнер, кажуть, що вони постраждали від фізичного та / або сексуального насильства з його боку. Для порівняння: 15% жінок, у яких є нинішній партнер, стверджують, що вони стали жертвами фізичного або сексуального насильства з боку нинішнього партнера. Серед опитаних жінок у віці від 18 до 74 років, 24% стверджують, що насильство над ними вчинили незнайомці. Ще одним важливим висновком стало те, що жінки, чиї партнери воювали під час конфлікту, частіше ставали жертвами насильства.

В Україні 41% жінок вважає, що якщо чоловік чинить насильство над своєю дружиною, то і вирішуватися це повинно в рамках сім'ї за принципом «Не виношу сміття з хати". Крім того, часто жінки просто не знають, що робити, якщо відносно них відбувається насильство. Тільки 17% респонденток відповіли, що вони достатньо поінформовані щодо цього питання. В той же час, 48% жінок визнають, що абсолютно не володіють інформацією, яка може бути їм корисна в ситуаціях, пов'язаних з домашнім насильством.

«Для формування ефективної державної політики протидії гендерно-обумовленому насильству дуже важливо відштовхуватися не тільки від статистичних даних правоохоронних органів, соціальних служб, національної гарячої лінії, але й враховувати результати досліджень, які дають можливість оцінити глибинні причини явища і тенденції його існування і розвитку», - зазначила Державна уповноважена з питань про гендерну політику, Катерина Левченко.

Є і позитивна статистика: за останній рік на законодавчому рівні було прийнято низку рішень та нормативно-правових актів, які зараз дають механізми та інструменти впливу на ситуацію, пов'язану з домашнім насильством. Більше 115 тис. викликів з приводу домашнього насильства надійшло на лінію 102, було створено 90 тис. протоколів. Все більше жінок звертається за допомогою до правоохоронних органів і починає говорити про домашнє насильство. Ми рухаємося в правильному напрямку і є надія на те, що це тільки початок.

Нагадаємо також, як розпізнати в людині схильність до деспотизму.