[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/images\/8-48452299.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]

П'ята стаття НАТО декларує допомогу постраждалій країні. Причому не завжди військову допомогу

П'ята стаття НАТО декларує допомогу постраждалій країні. Причому не завжди військову допомогу
Стаття 5 НАТО, на яку зараз усі уповають, дослівно звучить так:
 
«Сторони погоджуються, що збройний напад на одну або кількох із них у Європі чи Північній Америці вважатиметься нападом на них усіх. В разі здійснення такого нападу кожна з них, реалізуючи своє законне право на індивідуальну чи колективну самооборону, підтверджене Статтею 51 Статуту ООН, надасть допомогу тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить, індивідуально чи спільно з іншими Сторонами, такі дії, які вважатимуться необхідними, включаючи застосування збройної сили, з метою відновлення і збереження безпеки у Північноатлантичному регіоні. Про кожний такий збройний напад і про всі заходи, вжиті у зв'язку з ним, буде негайно повідомлено Раду Безпеки ООН».
 
Ця стаття декларує передовсім ДОПОМОГУ постраждалій країні. Принцип надання допомоги розписаний у протоколах НАТО таким чином, що кожна країна окремо вирішує, яку саме допомогу вона вважає за доцільне надати у кожному конкретному випадку. Причому не завжди йдеться про військову допомогу.
 
У випадку з «випадковим зальотом російської ракети» (так може кваліфікуватися інцидент) допомогою Польщі може стати, приміром, посилення ППО. А на практиці: посилення України, яка кандидує в члени НАТО, аби «випадкові ракети» збивалися нами, не долітаючи до території НАТО.
 
Застосування статті 5 – це політичне рішення всього Альянсу про вступ у війну (збройну відповідь). При всій повазі, Пшеводув і два трактористи тягнуть максимум на «індивідуальну допомогу», а не асиметричну збройну відповідь.
 
А взагалі-то йде мова про статтю 4:
«Сторони консультуватимуться між собою щоразу, коли, на думку якоїсь із них, виникне загроза територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці будь-якої із сторін».
Польща цитує саме цю статтю.
 
Рішення на рівні НАТО про безпосередній конфлікт із росією – нема. Місію збройного знищення рф здійснює Україна й ЗСУ. І поки ми відзначаємо наші великі успіхи – НАТО нема сенсу вписуватися в процес відкрито. Це ж очевидно.
 
Я б дуже хотів, щоб усе було по-іншому. Я - за чимпобільший двіж. Але його не буде. Не тому що НАТО таке погане (антинатівську риторику я вважаю проросійською) - а тому що вікопомні рішення на гарячу голову не робляться.
[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house1.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Iншi дописи автора
Агресор повинен зазнавати не лише санкційних ударів, але й воєнних. Далекобійною зброєю
Ця війна – переломний тест на здатність українців робити висновки
21 листопада - день двох не доведених до кінця революцій: змінилися прізвища, а не система
Час вийти і сказати, що воєнно-політичний вибір «іти до кінця» означає крах критичної інфраструктури