Пограбування століття: неймовірна історія викрадення «Мони Лізи»
21 серпня 1911 року з Лувру була викрадена «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі. Цей злочин увійшов в історію як пограбування століття. У ньому звинувачували французький уряд, кайзера Вільгельма II, анархістів, мільйонерів, і навіть Пабло Пікассо. Розгадка весь час була на поверхні, але повернути картину вдалося лише через 2 роки.
Про крадіжку стало відомо на наступний день, коли художник-реставратор Луї Беру прийшов до Лувру, щоб зробити копію «Мони Лізи», але картини не виявив - на порожній стіні стирчали чотири залізні скоби. Він протер очі, але нічого не змінилося: «Що? Немає на місці? Напевно, її фотографують для реклами. А зараз у нас обід». Тільки через кілька годин Луї дістався до директора Лувру і з'ясувалося, що картина не у фотографів.
Всі виходи з Лувру тут же перекрили, провели обшук, який, на жаль, не дав результатів. Справу доручили одному з кращих французьких детективів - Альфонсу Бертільону. Підозра впала на працівників музею, в тому числі на директора, який у недавньому інтерв'ю стверджував, що вкрасти «Мону Лізу» так само нереально, як викрасти дзвони собору Паризької богоматері. Жартівники кепкували: «Тепер на черзі Ейфелева вежа!».
Французька преса звинувачувала в провокації німців: нібито кайзер наказав вкрасти «Джоконду», щоб продемонструвати слабкість Франції. Німецька преса у відповідь звинувачувала французів, які прагнули розв'язати війну. І ті, й інші були далекі від істини. Так само, як і ті, хто звинувачував у викраденні художників-авангардистів на чолі з Пікассо, які заявляли про те, що класичний живопис нікому не потрібен. У числі підозрюваних був також аргентинський колекціонер Едуардо де Вальферно, який незадовго до викрадення, замовив 6 копій «Мони Лізи». Всі копії він продав, видаючи їх за вкрадений оригінал. Заробивши мільйони на підробках, Вальферно зник.
Однак в одному Бертільон мав рацію: до викрадення «Мони Лізи» дійсно був причетний працівник Лувру. Молодий італієць Вінченцо Перуджа незадовго до події влаштувався в музей сезонним робітником. Він був склярем і виготовив захисний екран для великого полотна да Вінчі. А після того, в понеділок, коли у Луврі не було відвідувачів, зайшов до зали, зняв картину зі стіни, вийшов на бічні сходи, вийняв полотно з рами, загорнув у куртку і спокійно покинув музей.
Найголовніше, що в рамках обшуків у працівників Лувру, поліцейські з'явилися і на орендовану квартиру Перуджі. Той тримався дуже впевнено і пояснив, що він весь день працював у зовсім іншому місці, далеко від музею. Поліцейські повірили йому на слово і пішли, а Вінченцо разом з вкраденою картиною, сміючись, перебрався до Італії.
Подальша поведінка злодія нагадує стиль класичного маніяка-викрадача. Цілих два роки він зберігав картину в ящику під ліжком і діставав звідти для задушевних бесід, попередньо зачинившись на ключ. Спілкування ставало все тісніше, і в результаті, у Перуджі «поїхав дах» - йому стало здаватися, що Джоконда керує ним, підпорядковує собі і віддає накази.
Коли Вінченцо вирішив позбутися вкраденого полотна, все і розкрилося. В грудні 1913 року флорентійському антикварові прийшов лист з пропозицією купити «Джоконду» да Вінчі. Антиквар запропонував зустрітися, і незабаром у Флоренцію прибув молодий чоловік, який заявив про те, що вирішив повернути на батьківщину твір італійського мистецтва, викрадений Наполеоном. Антиквар провів експертизу і, переконавшись в автентичності картини, звернувся в поліцію.
Вінченцо Перуджа не заперечив своєї вини і зізнався, що скоїв крадіжку з єдиною метою - відновлення історичної справедливості. Він хотів повернути італійцям те, що належало їм по праву. Оскільки суд проходив у Флоренції, його патріотичні аргументи спрацювали: італієць отримав за «крадіжку століття» всього шість місяців в'язниці і після звільнення охоче роздавав інтерв'ю.
«Мона Ліза» ще півроку мандрувала по виставках в італійських музеях, а потім повернулася до Франції. Сьогодні важко повірити, що до крадіжки, найпопулярніша зараз картина, була відома лише вузькому колу мистецтвознавців: фахівці вважали її невдалою роботою Леонардо да Вінчі. Тепер про “Мону Лізу” знає весь світ.
Але й досі є ті, хто вважає, що в Луврі знаходиться копія, а не оригінал знаменитого шедевра.
