Офісопрезидентська республіка не має жодного стосунку до західних демократій

Офісопрезидентська республіка. Краще б цей неологізм не з’являвся в політичному лексиконі демократичної України. Але чуйка підказує, цей неологізм остаточно інституціоналізується впродовж 2023 року.

Внутрішні виклики через знак дорівнює постануть нарівні з викликами зовнішніми. Ці обидві загрози однаково грізно нависатимуть над державністю.

Монополія на мародерство – це логічний наслідок офісопрезидентської республіки, який розглядати як окремий виклик нема сенсу: він витікає з самої моделі, яка не має жодного стосунку до західних демократій. А нагадаю, ми начебто прагнемо до ЄС, і 2023 рік буде вирішальним у доведенні готовності.

Нагадалося, як торік Європарламент кваліфікував орбанівський режим-покруч в Угорщині. Гібридна виборча автократія – це визначення претендує стати трендовим у діагностиці квазідемократій. І під цей термін офісопрезидентська республіка лягає повністю.

Гібридна виборча автократія – це коли сильна рука є органічною, суперлідер є легітимним, а політична монополія схвалена електоратом. Такий собі лайт-путінізм із закосом під націонал-патріотизм.

За рівнем одноосібності правління, обнуленого парламентаризму, кишенькового правосуддя, ліквідованих медій, зачищеної опозиції, підім'ятих інституцій, концентрації влади й відсутності бодай мінімальної системи противаг ми теж – гібридна виборча автократія.

Власне, це і є вичерпний прогноз на найближчий рік. Перший у 2023 році мій етер був присвячений саме цим очікуванням.