[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/images\/8-48452299.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]

Очевидно, що зернова угода не прив’язана до війни. Ніяк!

Очевидно, що зернова угода не прив’язана до війни. Ніяк!
Вся історія з зерном упирається в просте питання: яку серйозну БЕЗПЕКОВУ вигоду ми маємо від розблокування портів і майбутнього розмінування прибережного маршруту?
 
Наголошую на слові «безпекову» - бо під час відкритої фази війни інші бенефіти не розглядаються. Більше того, будь-який інший бенефіт, окрім безпекового, взагалі недопустимий.
 
З огляду на ранкові обстріли припортової зони Одеси це питання постає ще більш руба: конкретно яким чином наша роль сировинного донора була конвертована в потужну безпекову вигоду? Оскільки нам не кажуть повної картини домовленостей (і не скоро скажуть, бо це не є справа смердів цікавитися діяльністю богів), то доведеться уважно спостерігати за наступними подіями, які мали б натякнути, що вони йдуть у фарватері зернових домовленостей.
 
Можливо, зерно й дійсно вернеться нам зброєю в еквіваленті тонна до тонни. Можливо, крім конвою до кораблів, світова спільнота приставить також і дуло до скроні росії-терориста, й тоді Африка не помре з голоду, а ми будемо бачити відхід окупантів зі своїх позицій.
 
Ну а поки видимих ознак безпекової вигоди нема, то станом на зараз росія виглядає переможцем у цій темі. З часу вторгнення з’явився перший міжнародний документ із легітимним підписом рф. Підсанкційний міністр війни й терору шойгу на рівні зі світовими лідерами візує міжнародні документи. Це на майбутнє відкриває перемовницький процес і легітимацію росії на ньому.
 
Навіть попри демонстративні обстріли. Тому що зернова угода не прив’язана до війни. Ніяк. Такий висновок випливає і з тексту, і з дій раші. У цьому й справа - зернова угода мала бути прив’язана. В цьому полягав національний інтерес – прив’язати зерно до війни, збіжжя до безпеки. Якщо цього не було зроблено на старті – то можна привітати всіх, крім себе.
 
Якщо ж це не так – то з нетерпінням чекаємо бодай натяків на те, що це не так.
 
[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house1.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Iншi дописи автора
Поневолені народи й народності росії є жертвами національного расизму та шовінізму
Ця війна – не війна армій. Це війна націй
Ставимо себе на місце Ігоря Портнова: яка нафіг війна, яке волонтерство?
Хорошим рускім воювати з путінізмом треба в росії, а не у київських ресторанах