Новорічна промова президента: плагіат навиворіт?

Інтернет-спільнота продовжує обговорювати новорічне привітання народові президента України Володимира Зеленського.

Тепер спічрайтерів президента звинувачують не тільки в малоросійстві, а й у плагіаті.

Філологиня, учителька української мови та літератури Юлія Йонець стверджує, що в новорічному привітанні Зеленського використали статтю українського письменника Уласа Самчука.

"Була колись у програмі літератури 11 класу стаття Уласа Самчука. "Нарід чи чернь?" Невелика така, 1941 року. Теж про богів, вулиці і читання… Про "хто я", людську гідність і національну свідомість", — написала Юлія Йонець у Фейсбуці.

Вона зазначила, що не знає, хто готував промову Зеленському, однак не має сумніву, що автор цього звернення однозначно читав Самчука.

"Повага. Круто з першоджерелом попрацювали. Переписали так переписали! Творчо. Особливо зачепило про "яка різниця". Красиво переінакшили", – обурилася Йонець.

До дискусії долучилася письменниця Оксана Забужко.

"Тут, як на мене, навіть не стільки плагіат цікавий, скільки перевертання смислу вкраденого на протилежний, — так би мовити, "Не амінь і не Господи помилуй": класичні "бісівські ігри", трикстерство (англ. Trickster: обманщик, спритник – Ред.) з сірчаним душком", — зазначила вона.

Як писали ЗМІ, у новорічному зверненні до народу Зеленський 30 разів ужив різні терміни в чоловічому роді, ігноруючи фемінітиви, тоді як жінка була згадана двічі й обидва рази як домогосподарка. За це президентові дорікнули сексизмом.

Нагадаємо, у червні 2019-го Зеленському вже закидали, що в його промові на зустрічі з головою Євроради Дональдом Туском був використаний абзац із виступу Петра Порошенка. Тоді на Банковій це назвали "диверсією".

Подаємо уривок зі статті Уласа Самчука "Нарід чи чернь?", з яким перегукується новорічна промова Володимира Зеленського:

"Тому – не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, які книги читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст, не все одно, чи домінуючим є для нас Шевченко, чи Пушкін. Не все одно, як це часто доводиться чути, кого ми вчимо у школі, не все одно, яке наше відношення до російської літератури. Ні! Це не все одно... А коли все одно, то це значить, що все одно для вас, хто ми самі! Це значить, що ми не нарід, не якась спільна історична збірна сила, а невиразна юрба, сіра маса, вічно принижена без всяких ідеалів чернь".

Письменник Улас Самчук 1941 року у складі похідної групи ОУН повернувся з еміграції в Україну, у місто Рівне. Там він працював редактором газети "Волинь", співробітниками якої були знаменита українська поетеса Олена Теліга та Олександр Петлюра – брат голови директорії УНР Симона Петлюри.

Тут можна прочитати згадану статтю Самчука цілком.