Георгій Жуков провокує конфлікт у Харкові

Ініціатива про перейменування проспекту Петра Григоренка у Харкові викликає серйозне занепокоєння.

Про це завили в Українському інституті національної пам’яті.

«Чергова спроба харківської міської влади найменування одного з найбільших проспектів міста іменем радянського маршала Георгія Жукова провокує штучний конфлікт у прифронтовому регіоні», – ідеться в спеціальній заяві.

В інституті вважають, що такі дії суперечать заклику президента щодо постатей, які об’єднують, а не роз’єднують українців

«Демонстративне викреслення імені генерала Григоренка з мапи міста розриває символічну єдність Харкова з анексованим Кримом. Адже справою життя ветерана Другої світової війни та кадрового офіцера, безпосередньо пов’язаного з Харковом, став захист прав людини. Зокрема захист прав депортованого кримськотатарського народу», – наголошується в оприлюдненій заяві.

У 1929-1931 роках Григоренко навчався у Харківському технологічному інституті, нині це Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут».

Позиція Українського інституту національної пам’яті залишається незмінною: жоден об’єкт топоніміки в Україні не може бути названий на честь маршала Жукова, адже це суперечить законодавству (ч. 6, ст. 3 Закону «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій»).

Усі топоніми, названі на честь Георгія Жукова, підпадають під декомунізацію, адже Жуков обіймав керівні посади у Комуністичній партії, вищих органах влади СРСР. Він, зокрема, був міністром оборони СРСР у 1955-1957 рр. і членом Президії ЦК КПРС у 1957 році.

«Український дощ» писав, що у Харкові планують винести на сесію міськради питання про найменування проспекту на честь радянського маршала, українофоба Жукова.

До речі, на сайті Київської міськради зареєстрували петицію, у якій пропонують столичну вулицю радянського маршала Тимошенка назвати іменем дисидента й правозахисника, багатолітнього політв’язня Москви Левка Лук’яненка.

Інформаційна довідка

Петро Григоренко (1907-1987) – генерал-майор радянської армії, який став дисидентом; ветеран Другої світової війни, начальник штабу 8-ї стрілецької дивізії 4-го Українського фронту й усесвітньо відомий правозахисник.

Історик дисидентського руху, політв’язень і громадський діяч Василь Овсієнко називає Григоренка «першим представником радянського правлячого класу, який ще в 1961 р. виступив проти партократії».

Григоренко відстоював право депортованих кримських татар на повернення на батьківщину. Був ідейним натхненником створення на основі дисидентського руху легальної правозахисної організації, що врешті призвело до появи в 1976 році Української гельсінської групи.

За опір радянській тоталітарній машині Петра Григоренка позбавили звань та нагород, переслідували, неодноразово арештовували, примусово лікували у психіатричних лікарнях.