На Кіровоградщині знайшли храм віком понад 6000 років
На полях між селами Небелівка та Оксанине Новоархангельського району Кіровоградської області захований справжній трипільський скарб - тут за часів Трипільської цивілізації розташовувалось протомісто Небелівка (IV тисячоліття до н.е.). На підставі даних археологічної розвідки загальна площа поселення сягає 300 га.
Про це повідомляє інформаційний портал «Гречка».
Це друге за розміром після Тальянок (450 га) поселення Трипільської культури. Тут містилося 1500 будівель, загальна кількість жителів становила до 7 тис осіб. За площею та кількістю жителів це було найбільше поселення того часу в усій Європі.
Починаючи з 2008 року на поселенні розпочала роботу україно-британська археологічна експедиція Інституту археології НАН України (керівник – старший науковий співробітник інститут, кандидат історичних наук М.Ю. Відейко) та Департаменту археології Даремського університету Великобританії (керівник – викладач університету Дж. Чапман). Цей спільний проект українських та британських учених носить назву «TRIPOLYE MEGA-SITE». В дослідженні даного трипільського поселення беруть участь вчені з інших країн, зокрема Болгарії.
Дослідження, проведені в 2009 році спільною українсько-британською археологічною експедицією (організатори – Інститут археології НАН України та Даремський університет) показали, що трипільське поселення в Небелівці існувало наприкінці 5 – на початку 4 тис. до н.е. і в цей час було найбільшим за розмірами населеним пунктом на території Європи. 2009 року українсько-британською експедицією було розкопано рештки одного наземного житла, знайдено фрагмент посудини із намальованим зображенням людини.
У липні-серпні 2012 року українсько-британською експедицією було досліджено залишки трипільського храму – споруди розмірами близько 20×60 м.
Основа конструкції двоповерхової споруди була виготовлена з дерева, потім обмазана глиною. На разі це перша будівля таких розмірів, доліджена на поселеннях трипільської культури за понад 120 років проведення розкопок. У ній на першому поверсі було виявлено залишки семи вівтарів, підвищення-подіум довжиною 18 м (на другому поверсі). Ширина головного входу з східного боку становила 1,7 м. 2013 року неподалік храму досліджено залишки двох жител. Виявлено фрагменти штукатурки з слідами настінних розписів. Поруч із житлами знайдено котловани для видобування глини, яку використовували під час будівництва. Того ж року завершено складання плану поселення за допомогою магнітної зйомки, за цими даними площа його становила близько 260 га. Територію селища, як встановлено розкопками 2014 року було оточено палісадом. У центральній частині поселення досліджено залишки гончарного горна складної конструкції.
"Це — залишки храму, в якому збиралися мешканці цілого селища площею близько 238 гектарів, у якому було майже півтори тисячі жител. У храмі знайдено рештки семи вівтарів, на яких колись розпалювали священний вогонь. Це була велична громадська споруда — уявіть, ширина дверей, визначена за виявленим глиняним порогом, досягала 1,7 метра! Тобто дві людини могли в ті двері зайти-вийти одночасно. Далі йшов десятиметровий коридор, і наступні двері — взагалі два метри завширшки! Тобто масштабами ця споруда не поступалася сучасним їй храмам Месопотамії, з яких, як кажуть, "починалася історія". Ба більше: небелівський храм мав два поверхи, його стелю підтримували десятки дерев'яних колон. Було знайдено навіть відбитки мотузок, якими давні будівельники монтували каркас споруди. Фарбовані в червоне стіни й підлога створювали в учасників ритуалів піднесений настрій. Навколо була відкрита площа, де могли розміститися кілька тисяч мешканців селища. Причому "брама" храму звернена в той бік, де сходить сонце. У відчинені двері потрапляли вранішні сонячні промені." - розповідає дослідник Михайло Відейко.
На території поселення зберігся курган з похованням бронзового віку, частково зруйнований грабіжницькими розкопками. Крім того, в районі села відомо два поселення бронзового віку (2 тис. до н.е.), два раннього залізного віку (1 тис. до н.е.) та два – черняхівської культури (3-4 ст. н.е.) На території села виявлено матеріали XVII-XVIII ст. – керамічні вироби, фрагменти кахлів.
Раніше Український дощ писав про Трипілля, його історію, мову, культуру.
