«Ми добряче давали по зубах окупантам»
Сьогодні, 16 січня, в Україні вшановують пам'ять захисників, які тримали оборону Донецького аеропорту з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року у російсько-українській війні.
Кіборгами українців прозвали сепаратисти, які були шоковані, що живі люди могли так довго і стійко боронити аеропорт.
«Кіборги вистояли, не встояв бетон», — фраза, що увійшла в історію разом із подвигом героїв України.
В обороні Донецького аеропорту брали участь не тільки воїни, але і медики з волонтерами, що надавали допомогу військовослужбовцям.
Напередодні Дня пам’яті та вшанування кіборгів Інформаційне агентство Міністерства оборони України «АрміяInform» опублікувало спогади кіборгів. Подаємо деякі з них.
Анатолій СВИРИД, головний старшина:
«До війська мене мобілізували влітку 2014 року. Служив у 90-му батальйоні 95-ї аеромобільної бригади. В аеропорту побував двічі: восени 2014-го та взимку 2015-го. Дні, проведені там, ніколи не зітруться з пам’яті. Особливо поріднилися з хлопцями, з якими боронив цей об’єкт. Адже життя кожного залежало від тих, хто поруч. За кілька тижнів перебування в ДАПі не побачив жодного боягуза. Ніхто не ховався за спини інших. Нас штурмували місцеві бойовики, російські десантники та спецпризначенці. Однак ми не лише втримували свої позиції, але й добряче давали по зубах окупантам та відправляли в «пекло».
Сергій ГАЛЯН, солдат 95-ї аеромобільної бригади:
«Хлопці в Донецькому аеропорту перебували в повному оточенні. Адже на верхньому поверсі й у підвалах були вороги. Усю навколишню територію прострілювали снайпери. Це важко усвідомити, що відступити нікуди. Коли заїхав в аеропорт під шквальним вогнем, одразу зрозумів: «Якщо буде найжорсткіший сценарій, відступити не зможемо». Ми всі усвідомили: треба стояти до останнього набою».
Павло САЛІКОВ, боєць Добровольчого українського корпусу на позивний «Фін»:
«Я служив у штурмовій роті. Спершу воював у Пісках, де обстріли не вщухали. На бойові завдання з побратимами ходив за межі старого терміналу, займали позиції в районі паливного сховища й за можливості коригували вогонь по танках противника. Стосунки між військовими ЗС України й добровольцями були добрі. Повна взаємодія! Ми виконували накази, які ставив «Редут» – кадровий офіцер, який тоді керував обороною аеропорту. Підтримували один одного, ділилися їжею, водою, боєприпасами. Разом били ворога. Жодної різниці. Ми були рівні, бо стали бойовими побратимами!»
Михайло ЩЕРБІНА, полковник ЗС України:
«Захисники аеропорту в дні оборони говорили і тепер мені кажуть: «ДАП треба було тримати й утримувати наскільки можливо». Летовище мало не тільки велике стратегічне й військове значення, а й стало символом нашої мужності й державності. Вважаю, що створення України як держави почалося у 2014-му. І сучасна українська нація й армія народжувалися під час Революції Гідності та війни за незалежність. Я був у районі аеропорту… Українські кіборги проявили мужність. Навіть коли вони розуміли, що будівлі терміналу падають, хлопці боронили ДАП до останнього».
Фото на заставці і всередині тексту належать кореспонденту газети «Los Angeles Times» Сергію Лойку, який декілька днів разом із українськими воїнами перебував у ДАПі. Більше світлин можна переглянути тут:
