[]

Кохання в ОРДЛО: відносини на непідконтрольних територіях

Кохання в ОРДЛО: відносини на непідконтрольних територіях

Російсько-українська війна триває сьомий рік. Військові дії країни-агресора на території України зламали долі, забрали життя, знищили майно, змінили світогляд і відносини людей. Але життя тиває: громадяни України, що проживають на тимчасово окупованих територіях, через пункти пропуску виїжджають за межі ОРДЛО або лишаються там, любляться, знайомляться, закохуються, створюють сім'ї, народжують дітей. Як виглядає сфера знайомства і інтимного життя в псевдореспубліках з воєнним станом, комендантською годиною та регулярними обстрілами? Про це йдеться в матеріалі BBC.

Мова ведеться від особи, що проживає на окупованій території.

"А як у "республіці" справи з коханками та коханцями?", - сміючись питає в мене подруга,  яка останнім часом мешкає за межами так званої "республіки".

Я ніяковію: хіба щось могло змінитися? А тим часом навіть у тій делікатній галузі зміни є, хоча, зазвичай, не такі очевидні як загалом.

Головне — усі стосунки стали набагато швидшими. Як кінострічка в прискореному режимі, коли хочеться дізнатися, чим все закінчиться. Ніби прискорилося усе життя з усіма його процесами - стосунки без весілля, смерті без тривалих хвороб.

На побачення потрібні гроші, час, місце. А в "республіці" діє комендантська година й у більшості немає грошей на тривалі залицяння.

Ситуація, коли хлопець після першого-другого побачення залишається у дівчини на ніч, цілком нормальна. Адже батьки обох розуміють, що так набагато безпечніше, ніж вони зустрічатимуться по чужих квартирах та просто по під'їздах.

"Я сказав дочці, коли зрозумів, що вона має десь хлопця: "Приводь його до нас. Хочеш - живи з ним, залишай ночувати. Але нехай це буде у мене на очах", - розказував мені батько дівчини-студентки.

"Це наш так званий зять", - познайомив він мене з ним.

Я думаю, ані той хлопець, ані дівчина ще не знали, наскільки серйозні у них стосунки, але батькам треба було якось називати того нічного квартиранта для сусідів та знайомих.

"У мене вже двоє дітей, - розказувала при мені жінка, - син привів жити дівчину-школярку. Я готую та перу на усіх, а її матері все байдуже, вона десь у Москві влаштовує власне життя. А я думаю, так, може, й краще. Таке життя зараз".

Коли жінка розказує, що виходить заміж за росіянина, ніхто не перепитує, де будуть жити - тут чи там.

Ще одна цікава особливість літніх людей - стосунки на території підконтрольної уряду території України. Чую про це постійно. Колишня колега розказує:

"Коли я приїжджаю у справах у Сєвєродонецьк, зупиняюся у цього чоловіка. Він літній, його дочка, як я. Здається, він давно розлучений".

У іншої приятельки відносини з чоловіком в Полтаві почалися ще до початку війни. З війною виявилося, що цей чоловік може забезпечити її реєстрацією для статусу переселенки, щоб мати змогу чесно проходити усі перевірки.

Інколи знайомі розказують про давні стосунки із коханцями так званої "ЛНР", до яких можна просто приїхати провести час, а між побаченнями чоловіки інколи поповнюють їм телефон за потребою.

Такі стосунки стали сприйматися як колись сприймалися стосунки з іноземцями: українські чоловіки можуть нагодувати, зробити подарунки, за житло не треба буде платити.

Одна моя подруга добу діставалася до приятеля в Кривий Ріг, який живе там усе своє життя. Ще добу приходила до тями після важкої дороги. Для них обох цей новий етап у стосунках став справжнім випробовуванням почуттів. І до війни їхні побачення були не простими (чоловік одружений з іншою), а після 2014 року такі поїздки стали однобокими та неймовірно складними для обох.

Але при цьому в них з'явилося щось нове. Ніби почуття пройшли ще один етап перевірок війною. Але якщо до війни чоловік казав, що розлучиться після того, як його діти трохи підростуть, то зараз - коли скінчиться війна, бо приїздити в Луганськ зараз зі зрозумілих причин він не може.

До речі, про стосунки. Іншої цінності набули знайомства з росіянами через спеціальні сайти.

Такі шлюби автоматично забезпечують житлом, громадянством та всіма пільгами, які мають громадяни Росії. Зараз, коли хтось з дівчат розказує, що виходить заміж за росіянина, ніхто не перепитує, де будуть жити - тут чи там. Принаймні я не знаю жодного випадку, коли б російський чоловік приїздив в прийми до нареченої.

Інший рівень відносин - шлюби з іноземцями. Вони в моді, як завжди, але стало дуже важко зустрічатися через безліч кордонів та відверту небезпеку для іноземців. Сюди, зрозуміло, іноземець не приїде, тому дівчині потрібно виїжджати на зустріч кудись. Це "кудись" як не дивно, найчастіше, як і раніше, Київ, де агенція забезпечить її перекладачем та житлом.

Знаю декілька випадків, коли такі шлюби з іноземцями укладали доволі літні жінки, які до цього жили в цілком пристойних шлюбах з місцевими чоловіками, мали житло, дорослих дітей та кар'єру. Коли хтось дізнавався про такий віраж зі шлюбом через сайт знайомств, всі вголос казали одне:

"Правильно зробила, тут робити нічого!".

[]
Теги
Новини партнерiв
Схожi
Як гроші впливають на рівень щастя - результати досліджень
Психологія
Як гроші впливають на рівень щастя - результати досліджень
Навіть якщо людина має великий достаток, гроші все одно впливають на рівень добробуту людини...
Мрієте змінити життя? Змініть спочатку думки!
Психологія
Мрієте змінити життя? Змініть спочатку думки!
Що робити,аби життя стало більш яскравим та з чого розпочати процес якісних змін? ...
Що таке синдром геніальності?
Психологія
Що таке синдром геніальності?
Є люди, яких можна порівняти з супергероями, тому що вони мають надможливості. Але при цьому від героїв їх відрізняє той факт, що крім суперздатності вони більше нічого не можуть...
Не затягуйте переписку: секрети онлайн-знайомств
Психологія
Не затягуйте переписку: секрети онлайн-знайомств
Під час карантину онлайн-знайомств залишаються популярними. Головна їх небезпека в тому, що оцінюючи людину за сторінкою у соцмережах, може скластися хибне враження...
Щоб бути добрим, потрібна сміливість
Психологія
Щоб бути добрим, потрібна сміливість
Сьогодні головний дефіцит у світі - це любов і визнання. Ми весь час думаємо, що не в силах змінити світ. І забуваємо, що в наших руках змінити на краще чиєсь життя...