Катакомби Парижа: імперія смерті в центрі французької столиці

Кладовище зазвичай є місцем страху і скорботи. Воно рідко може зачаровувати сумною красою пам'яток і склепів, чи мальовничістю розташування. Але у французькій столиці є одне з найбільш незвичайних місць останнього спочинку мільйонів городян з різних епох. Воно вражає своєю абсолютно унікальною атмосферою - мова про катакомби Парижа.

З середини XVII ст. населення столиці Франції різко зросло, досягнувши півмільйона людей. Постала гостра проблема поховання померлих, яким забракло місць на кладовищах. При цьому багато парижан бажали бути похованими біля храмів і на монастирській землі в межах міста. Щоб задовольнити попит, нові могили копали на місці старих, ставлячи труни одна на одну - але й це не вирішило проблему.

Згодом мертвих стало так багато, що жителі «цвинтарних» кварталів почали скаржитися міській владі на сморід тіл, які розкладаються. Ситуацію не рятували навіть парфумерні крамниці, розташовані, в районі найбільшого і найстарішого кладовища Невинних. Нічого не змінилося аж до 1780 року, поки сильні весняні дощі не розмили грунт на кладовищах і на прилеглих вулицях, та в підвалах сусідніх будинків опинилися сотні тіл померлих.

Тоді для останнього спочинку вирішили використовувати старі тунелі занедбаних ще з XIII ст. каменоломень, які розташовувалися під центральними вулицями міста. 

За часів Великої французької революції тут, в катакомбах, були поховані видатні революціонери: якобінець Жан-Поль Марат, вбитий Шарлоттою Корде; і обезголовлений лідер Комітету громадського порятунку Максиміліан Робесп'єр, який розв'язав великий терор. Захоронювати трупи там перестали тільки в 1860 році. За приблизними підрахунками, в катакомбах покояться останки від 6 до 7 мільйонів городян.

Загальна довжина тунелів катакомб складає близько 11 км, але для відвідування туристами відкрито трохи більше кілометра. Ця ділянка формально є частиною музею Карнавалі, туди продаються квитки, а катакомби можна обстежити з гідом.

У XIX ст. в катакомбах у великих обсягах пробували вирощувати гриби: один з жителів випадково побачив, що вони прекрасно там ростуть. Під час Другої світової війни тунелі використовували члени французького Опору, а німці в цей же час будували в них бункери.

Місце не тільки змушує задуматися про тлінність всього сущого і крихкість людського життя, а й подивитися на історію міста під новим кутом, заглянувши в чорні діри городян, які сотні років тому ходили по вулицях французької столиці.