[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/images\/8-48452299.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]

Із трьох наших перемог на Євробаченні лише одна була не політичною

Із трьох наших перемог на Євробаченні лише одна була не політичною
Із трьох наших перемог на Євробаченні лише одна була не політичною – Руслана, 18 років тому. Два наші воєнні переможці (Джамала і Калуш) – це ідеологічні, дуже вчасні й символічно надважливі переможці, переможці насамперед країною й контекстом війни.
 
Це не Євробачення стає політичним – це культура завжди була політикою.
 
Недискваліфікація Калуша – це культурна політика на нашу користь, і це прекрасно. Синьо-жовті наліпки на німецьких та ісландських учасниках – це теж культурна політика. І підсвічені в наші кольори хмародери за спиною в оголошувачів голосувань – це культурна політика. І високі бали різних країн – це більше культурна політика, а не музичний вибір.
 
Мораль Євробачення дуже проста: культура і є політикою.
 
Мова, національна ідентичність, усе гуманітарне і все ціннісне – це найвища політика. Бо могла там стояти квартальна фаворитка Паш із пластику, який не гниє 300 років. І міг оргкомітет льогко дискваліфікувати Україну - як це сталося з Грузією у 2009 році, коли після анексії Осетії вони хотіли заспівати We Don't Wanna Put In, і за це були дискваліфіковані, бо омофонімічно Put In звучить як прізвище. І європейці могли льогко голосувати за професійну музику, яка об’єктивно була на дві голови вище в інших країн.
 
Друга мораль Євробачення: якщо ти не один – ти можеш змінювати правила.
 
Не було б Ісландії й Німеччини – нас би дискваліфікували. В цьому і є суть європейської сім’ї: ти мусиш бути не один у встановленні нової норми. Європа – це сильні альянси, а не відчайдушні вискочки. Це ціла філософія.
 
Третя мораль Євробачення: прихильне голосування важливіше за професійне.
 
В час війни важливе добросусідство – тому Україна мала дати максимум балів Польщі, яка є найпалкішим твоїм сусідом (навіть якщо й виступ посередній). Це – канон культурної політики. Музика тут другорядна. Бо якби музика важила найбільше, то Калуш би й не переміг. Членам журі треба було розцінювати Євробачення в умовах війни винятково як культурну політику. Я розумію їхні оцінки, але не підтримую. Це ще один неприємний досвід, коли професійність шкодить вищому тренду.
 
Вітаю Калуш із украй потрібною перемогою!
 
Наступного року було б добре Євробачення прийняти в котромусь із розбомблених орками міст. Така собі культурна промоція перемоги над звіром. Хай європейці подивляться, як виглядає нульовий рік Європи.
[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house1.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Iншi дописи автора
На кону – монополія вузького кола людей та фірм на цілу кампанію з відбудови України
Епоха особливо обдарованих: «Ми йшли до кандидатства в ЄС 115 днів»
Російські гроші урівнюють українську правду з брехнею ворога
Треба перестати скиглити про «погану Європу». Знайдіть ліпшу! (відео)