Голоси в голові. Наївні питання про шизофренію

Шизофренія є одним з найтяжчих розладів, що вимагають лікування, спостереження та своєчасної корекції. За ступенем своїх наслідків шизофренія досить важка. При цьому чимало людей нічого про неї не знають, і нерідко плутають її з іншими патологіями.

Згідно з офіційними даними, шизофренії характерні порушення мислення, проблеми зі сприйняттям, емоціями, розумом і самосприйняттям. Звісно, страждає і поведінка. Як відзначають фахівці, у хворих з такою психіатричною патологією ризик померти в 2-3 рази вище, ніж у звичайних людей.

Для багатьох шизофренія є захворюванням невідомим, і вони не дуже чітко уявляють, що це за патологія. Звідси виникає і ряд питань, які не завжди стосуються саме цього захворювання, а іноді й зовсім звучать як наївні. Декілька з них задали лікарю-психіатру, психотерапевту Ігорю Лазареву.

Чи може людина сама лягти в лікарню для профілактики?

В діючій системі це неможливо. Якщо хтось хоче лягти самостійно в лікарню, він цього зробити не зможе. Хронічні пацієнти ходять в диспансер постійно, лікарі їх спостерігають, відстежують зміни стану. Причому необов'язково це робити навесні і восени, просто в ці періоди ризики трохи вищі, тому їх вважають небезпечними. У підсумку, самим пацієнтам ніяких рішень приймати не потрібно. Лікар, якщо бачить якісь відхилення, а досвідчений психіатр відразу ці зміни зауважує, коригує терапію на користь збільшення доз. Якщо ж відбувається загострення, фахівець виписує направлення на госпіталізацію.

Загострення зазвичай загрожує відсутністю критики щодо своєї поведінки, а також маренням, психозом. У цей момент людина не дає собі відлік в тому, що робить, вона вірить в свої думки і галюцинації. В такому стані пацієнти вже не завжди можуть приймати адекватні рішення. Природно, що в таких випадках потрібна госпіталізація, особливо, якщо пацієнт загрожує іншим.

Симптоми шизофренії можна розпізнати раніше, щоб попередити проблеми?

Такого не буває, тому що шизофренія - важке психіатричне захворювання, основною ознакою якого є психоз, а не якісь мляві прояви. Наявність марення, наприклад, у формі стеження якихось променів, галюцинацій, найчастіше у вигляді псевдогалюцинацій, наприклад, голосів у голові, які говорять людині, що їй треба робити.

Але при цьому патологія може бути і без психозу, у людини в такому випадку формується емоційна холодність, вона замикається в собі. 

Чи завжди ставлять на облік при першому зверненні?

Багато хто боїться йти до лікаря. Однак, якщо людина спостерігає у себе будь-які психічні відхилення, не можна займатися самодіагностикою, треба звертатися до фахівця. В цьому і прихована проблема: люди бояться йти до лікарні. Але можна вибрати приватного психіатра, він на облік не ставить. У диспансер на олівець потрапляють ті, хто вже лежав у лікарні: їх документи направляють відразу зі стаціонару. 

Тому варто сходити і проконсультуватися на ранній стадії, поки психоз не розвинувся. Грамотно підібравши терапію, можна суттєво згладити психоз. Варто розуміти, що страх відвідування лікаря непорівнюваний з можливими наслідками психозу.

З шизофренією життя не може бути нормальним? Не можна навіть працювати?

Більшість лікується амбулаторно, не потрапляючи до лікарні. Люди, нашпиговані терапією, роками нікуди не потрапляють, просто звертаються періодично, для контролю. Основне лікування - антипсихотичні препарати, вони зараз дуже ефективні, сучасні, а головне, що не дають побічних ефектів, тому їх можна приймати роками. 

Для закріплення ефекту може використовуватися підтримуюча психотерапія. Існують спеціальні групи, наприклад, для тих, у кого соціальна дезадаптація, кому складно в суспільстві. Психотерапія в цьому випадку допомагає відточувати навички соціальних контактів.

Чи правда, що шизофренія є у 80% людей?

Насправді, шизофренія - це захворювання близько 1% населення. Так було 100 років тому, так є і зараз. Я думаю, що так само буде і через 100 років. Існують інші психічні захворювання, припустимо, тривожно-депресивні розлади, які ростуть в геометричній прогресії через урбаністичне суспільство і стрес, присутній у великих містах. Тут теж потрібна психотерапія, щоб вчитися боротися зі стресом, адаптуватися до нього.

У шизофренії змінюється не кількість випадків, а фабула марення, наприклад, якщо раніше переслідувала таємна поліція, то сьогодні - силовики. Тепер прогресує маячня зараження на тлі пандемії. Сюжет змінюється в залежності від соціальних моментів.

Ті, хто намагається звернутися до лікаря і підтвердити у себе наявність шизофренії - швидше за все, не шизофреніки, а іпохондрики, люди тривожні, у них гіперкритика. У справжнього хворого на шизофренію критика відсутня, він не хоче звертатися до лікаря, і рідше звертається за допомогою. Він просто не розуміє, що з ним відбувається, і йому здається, що все абсолютно нормально.

Чи можна передбачити спадковий фактор?
Спадковість відіграє велику роль. Але при цьому її вплив не досліджений до кінця. Відомо, що, коли один з батьків хворий, ризик прояву шизофренії у дитини 5%, а якщо обоє батьків хворі, то ризик вже близько 70%. Крім того, не завжди ясно, чому захворювання може проявлятися через покоління. Наприклад, у прадідуся було захворювання і у правнука проявилося.

Шизофренію провокують стреси. Буває і так, що є спадковість по даній проблемі, але проявляється вона тільки в залежності від середовища. Якщо буде багато стресів, людина може з ними не впоратися і спровокувати перший напад.