Еволюція червоної помади

Червона помада - не просто елемент макіяжу, вона має свою історію, символіку і навіть певне значення.

У 1912 році тисячі прихильниць руху жіночого виборчого права пройшли демонстрацією по вулицях Нью-Йорка. Їх маршрут проходив повз салону Елізабет Арден. Засновниця косметичного бренду, що пару років як відкрила свій бізнес в НЙ, була активною захисницею прав жінок, і приєдналася до спільної справи своєрідним способом - роздаючи тюбики яскраво-червоної помади маршируючим жінкам. Лідери виборчого права Елізабет Кеді Стентон і Шарлотта Перкінс Гілман любили червону помаду за її властивість шокувати чоловіків, і протестуючі яскраво нафарбували губи в знак протесту і звільнення.

«Не може бути більш досконалого символу суфражисток, ніж червона помада, тому що вона не тільки сильна, але і жіночна», - сказала в інтерв'ю Рейчел Фелдер, автор книги «Червона помада: ода іконі красі».

 «Суфражистки - це явище жіночої сили, а не просто сили».

Протягом століть червона помада означала різне - в стародавніх Єгипті і Греції вона була декором повій, через століття її статус і значенням змінився і в 20 столітті вона стала символом гламуру голлівудських зірок. У багатьох своїх відтінках цей сочний колір на губах був потужною культурною зброєю, наповненою тисячолітнім змістом.

«Червона помада - це воістину спосіб простежити історію культури і громадський дух часу», - сказав відомий вчений Каїн Хоуп Фелдер.

До популяризації помади на початку 20-го століття, червоні губи часто асоціювалися з жінками сумнівної репутації: неосвіченими, аморальними, навіть єретичними. В темні століття червоні губи розглядалися як ознака союзу з дияволом. Макіяж вважався прикладом «таємничої і лякаючої жіночності". Книга Фелдера пояснює, що коли американський виборчий рух жінок прийняв «червоні губи» в якості свого розпізнавального знака, їх міжнародні колеги зробили те саме.

«Краса - це свобода» - заявили тоді жінки.

Протягом того, як рух за права жінок поширювався по всій Європі, Новій Зеландії та Австралії, британські та американські організатори акцій часто обмінювалися досвідом протестних тактик - від організації маршів і голодування до більш агресивних войовничих стратегій. Ці тактичні прийоми поширювалися і на макіяж. Лідер британських суфражисток Еммелін Панкхерст надихнулася тактикою своїх американських колег і взяла на озброєння «червоні губи» - вона запропонувала європейським колегам прийняти червону помаду як символ жіночого визвольного руху.

Хоча суфражистки першими почали популяризувати образ червоних губ, інші жінки теж охоче сприйняли цей символ - настав час скинути тугі обмежувальні корсети, пишні криноліни і незручні ліфи на китовому вусі. Жіноча мода ставала зручною, м'якою, вільною. Саме такі силуети розробляла і пропонувала світу революціонерка в світі жіночої моди - Коко Шанель. Жіночий світ підхопив від суфражисток ідею «червоних губ» і вони втілили образ «сучасної жінки» в Європі і Америці.

Під час Другої світової війни у ​​червоних губ був другий сміливий акт непокори. Адольф Гітлер "люто ненавидів червону помаду", писав Фелдер. У країнах-союзницях в боротьбі з гітлерівською Німеччиною «червоні губи» стали ознакою патріотизму і опору фашизму. Коли в Великобританії податки зробили помаду занадто дорогою, жінки замість помади стали фарбувати губи буряковим соком.

Поки чоловіки були на війні, жінки виконували в тилу все чоловічі обов'язки, тому вони вважали, що яскраві губи надають їм силу і рішучість, стійкість перед обличчям конфлікту і відчуття повноцінного життя в ті важкі воєнні роки.

«Це дозволило жінкам зберігати самооцінку в роки війни». –писав Фелдер.

 У 1941 році червона помада стала обов'язковою для жінок, що вступили в армію США. Косметичні бренди витягли тоді свою вигоду з тренда військового часу: Елізабет Арден випустила "Victory Red", а Хелена Рубенштейн представила "Regimental Red". Але саме Арден попросила американський уряд створити регламент кольору губ і нігтів для жінок. Її "Монтесума Ред" чітко відповідав тону червоної окантовці військової форми.

«Носіння червоної помади для жінки в ту епоху було пов'язано з ... почуттям жіночої гідності», зокрема, «сильною жіночою самооцінкою», - каже Фелдер.

Після війни класичні голлівудські актриси, такі як Елізабет Тейлор, додали червоною помадою гламуру в свій кіно імідж.

Сьогодні у жіночих протестних рухів є багато інших символів, наприклад капелюх з рожевою кішкою, який домінував на Жіночому марші 2017 роки; або костюм з «Повісті служниці», який надягали на міжнародні акції протесту. Проте, червоні губи, як і раніше актуальні в усіх протестних акціях. На вірусному зображенні 2015 року македонська жінка цілує щит офіцера під час антиурядової акції протесту, залишивши червоний слід від помади.

У 2018 році в Нікарагуа жінки і чоловіки носили червону помаду і викладали свої фотографії в соціальні мережі, щоб продемонструвати свою підтримку для звільнення ув’язнених демонстрантів. Таким чином вони підтримували активіста Марлена Чоу, який кинув виклик уряду.

У грудні минулого року близько 10 000 жінок в Чилі вийшли на вулиці в чорних пов'язках на очах, в червоних шарфах і червоними  губами, щоб засудити сексуальне насильство в країні. Червоні губи у демонстрантів по всьому світу, так само означають протест, як і сто років тому, і отримали сьогодні новий імпульс для застосування. У цьому сміливій провокуючій заяві краси і живе їх спадщина.