Єгипетські мумії в Саккарі виявилися на тисячу років старшими, ніж вважали археологи

У 2019 році в Саккарі (Єгипет) американські вчені досліджували гробницю мемфіського некрополя, що вважається найстарішим та найбільшим некрополем Стародавнього царства (середина XXVIII – середина XXI століття до нашої ери). У вапняковому саркофазі археологи виявили мумію високопосадовця на ім'я Хуві. Поруч знайшли безліч артефактів, але найдивовижнішими виявилися стіни: вони просто сяяли яскравими фарбами, які майже не потьмяніли від часу.

Стіни коридору, що веде до похоронної камери, були розписані «королівськими» квітами — що вказує на спорідненість покійного з правлячою династією. Крім того, на одній зі стін зобразили самого Хуві, який сидить за столом із підношеннями. Іншими словами, багата нерозграбована гробниця – подарунок єгиптологам. Але все виявилося не так просто.

Гробницю датували часом фараона V династії Джедкари Ісесі (приблизні роки правління - 2414-2375 до нашої ери). Вчені вже мали уявлення про те, як муміфікували тіла померлих у той період. І, треба сказати, робили це єгиптяни досить примітивно: з елементарним висушуванням (не завжди успішним), без видалення мозку і лише іноді з видаленням внутрішніх органів. Зовнішньому вигляду померлого приділяли більше уваги, ніж внутрішньому. Смоли в період Стародавнього царства для муміфікації практично не використовували.

Мумія Хуві була іншою. Для її виготовлення застосували досить велику кількість смоли та льону — тобто зробили так, як через багато століть. Ця мумія просочена високоякісними смолами та загорнута у смужки тканини вищого ґатунку. Тому археологи припустили, що вона молодша за гробницю, причому набагато. Тоді й яскраві, невицвілі фарби на стінах здалися зрозумілішими.

Два роки фахівці-єгиптологи під керівництвом професорки Саліми Ікрам (Salima Ikram) із Американського університету в Каїрі вивчали останки Хуві. Дослідники дійшли висновку, що мумія все ж таки відноситься до епохи Стародавнього царства. Слід зазначити, що це відкриття, з одного боку, знімає низку питань. Наприклад, серед знайдених у гробниці артефактів були канопи - спеціальні судини, що використовуються в процесі муміфікації для зберігання нутрощів. І датували їх періодом Стародавнього царства. Тобто припущення про те, що мумія була «молодшою» за гробницю, виглядало дивно ще два роки тому.

З іншого боку, професорка Ікрам каже, що це переворот в єгиптології: Це повністю змінює наше уявлення про еволюцію муміфікації. Матеріали, їх походження і пов'язані з ними торгові шляхи кардинально вплинуть на наше розуміння Єгипту Стародавнього царства». Вона наголосила, що здивована якістю та кількістю льону, який використовували для виготовлення мумії: так багато його, за словами Саліми Ікрам, знаходять уже лише за часів XXI династії — тобто через 1000 років після життя Хуві. Аналізи смоли, застосованої під час роботи над тілом, показали, що її імпортували з Близького Сходу — швидше за все, з Лівану. Існування цих матеріалів у Єгипті на той час означає, що торгівля з сусідніми державами вже в середині III тисячоліття до нашої ери була більшою, ніж вважалося раніше. Це важливо, оскільки досі переконливих відомостей про торгівлю Єгипту з Ліваном на той час не було.

Взагалі, розвиток муміфікації — індикатор зростання знань давніх людей про людське тіло, а також механізми дії багатьох сполук. Перш ніж єгиптяни отримали детальні уявлення про те, наскільки швидко починаються процеси розкладання в тих чи інших органах, вони не могли оцінити, чи потрібно видаляти частину з них для кращого збереження мумій. Якщо такі знання здобули вже до XXV-XXIV століть до нашої ери, то це опосередковано вказує і на те, що рівень загальномедичних уявлень тієї епохи був вищий за більш ранні оцінки.