Данило Жолдак: митець, який бачить спектакль у в об'ємі та кольорі
Професія сценографа — одна з найзагадковіших у світі мистецтва. У руках художника-сценографа звичайна сцена перетворюється на портал, інші світи, чи то старовинний замок, космічний корабель чи фантастичний пейзаж, символи. Він не просто створює декорації, він конструює цілу візуальну драматургію, що спрямовує глядача через емоційні переживання та враження, формує простір, час і світло і кольори, щоб розповісти історію так, щоб глядач поринув у неї і відчув себе частиною того, що відбувається.
У Національному академічному театрі імені Лесі українки з аншлагом пройшли премʼєрні покази вистави “Дім” відомого режисера Андрія Жолдака. Через майже двадцять років майстер повернувся туди, де народився і колись розпочинав свій творчий шлях, щоб втілити в життя на сцені свої ідеї в написаному сценарію Дім спеціально для України.
Над “Домом” - виставою, що триває понад чотири години і вражає візуальними образами, енергією, грою акторів, філософськими ідеями - Андрій працював разом із талановитим сценографом-постановником Данилом Жолдаком та художником по костюмах Сімоном Мачабеллі.
Їхня співпраця має багаторічний досвід і з великим успіхом і театральними нагородами проявила себе у виставах на сценах національних театрів різних країн - опера «Любовний напій» Доніцетті у Польщі, драматична вистави «Росмерсхольмс» Ібсена у Румунії, опера «Макбет» Верді у Німеччині, «Чарівницю» у Франції, та інші.
"Наша співпраця з режисером та художником по сценографіі розгортається як інтенсивний візуальний та емоційний діалог, - розповів Сімон Мачабеллі, художник по костюмах. - Постановка досліджує історію сім'ї та кохання через потужні метафори: Данило бачить візуальне оформлення у кольорі і обʼємі та створює концептуальний художній простір, де тіла, образи та спогади зливаються в один пульсуючий організм. Завдяки його дуже точній не побутовій сценографії та візуальному дизайну, які конструює точний світ, іноді ірреальний, пам'яті та ув'язнення, самотності, костюми створенні мною повторюють та одночасно спотворюють його, оголюючикрихкі межі між інтимністю, батьківщиною та втратою. Це жива матерія, що дихає, змінюється і веде глядача крізь сюжет так само, як актори чи музика. У виставі “Дім” це світ памʼяті, сімʼї, роду, кохання і смерті, а з другого боку болючої самотності, болю але й надії".
Сценограф Данило Жолдак більш відомий у європейських театрах завдяки монументальним художнім декораціям до вистав, що були визнані кращими постановками. Це досить знакові роботи кожна з яких проектує метафори, образи, символи такі як - опера «Любовний напій» у Польщі, де стіна з дверима і фрагмент собору стає лабіринтом свідомості.
У «Росмерсхольмс» у Румунії кольори простору від білизни до чорного символізують втрату невинності. У «Чародійці» у Франції головний візуальний образ вистави поєднував сучасні та релігійні образи, Створюючи символічний концептуальний дизайн - такі як сучасна їдальня з великим проектованим зображенням розп'ятого Ісуса на задньому плані. Інші візуальні елементи включають рухомі сценічні елементи, відеопроекції та сцени, що відбуваються в дерев'яному заїжджому дворі, білій їдальні, будуарі Настасії та кам'яній церковній каплиці.
У «Bluebeard’s Castle» кожна кімната замку втілює архетип — від пам’яті до влади. Ця майстерна сценографія, створює подвійний зв'язок між двома художніми варіаціями «подвійного» Замку Синьої Бороди - 1 дія спочатку палац зводиться до низки кімнат, що йдуть одна за одною : порожня вітальня в ідеальному стані та кухня, заплямована кров’ю, ванна кімната, глузливо прикрашена поліхромними кришками для унітазів — повсякденне життя; у другій «варіації», декорації розламуються, зводяться до коридору з дверима, що підкреслюють зображення на тлі похмурих кольорів, освітлених елегантними настінними світильниками! Антиномія, яка не може бути більш поетичною! Ми опиняємося між протистоянням космосу та наполегливістю пам'яті. Протистояння між реальністю, яку ми досі впізнаємо, та загадкою, що виникає навколо неї.
А у виставі "Дім" в Національному драматичному театрі Лесі Українки - це світ памʼяті, сімʼї, кохання, людського буття, предків, Батьківщини і з другого боку болючої самотності, втрат, болю але й надії.
Сценографія та образи вистави «Дім» відрізняє фантастичність, витонченість, зосередження на деталях, складністю інтонацій, що перегукується з традиційними японськими видовищними мистецтвами.
"Що таке деальна сценографія до вистави? Для мене ідеальне в театрі це божественний ідеал, до нього неможливо доторкнутися реалізувавши матеріально, він як компас завжди вказує тобі дорогу в мистецтві. Які б талановиті знакові художні ідеї ти не робив завжди буде ідеал десь там. Але щоб рухатись до ідеального театру ти повинен кожного дня дивувати себе, режисера, глядачів", - коментує сввою роботу Данило Жолдак.
Український Дощ писав раніше про Топ-7 фактів про кіноальманах «Війна очима тварин».
