[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/images\/8-48452299.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]

Ця війна – переломний тест на здатність українців робити висновки

Ця війна – переломний тест на здатність українців робити висновки
Із цікавістю спостерігаю, як штрихпунктирно суспільство ділиться на тих, хто ясно усвідомлює сутність цієї війни, - й на тих невиліковних телепнів, хто далі ні в зуб ногою. Ця війна – переломний тест на здатність робити висновки. Для свідомих війна є відповідальним рубіконом, який у подальшому унеможливить компроміс зі самим собою. А для менш свідомих – утечею в позу жертви замість мужньо зректися своїх старих звичок.
 
Війна буде марною, якщо не відбудеться загальнонаціональна аб’юрація – акт публічного зречення. Аб’юрація всього, що насадив 300-літній окупант – це ключова вимога війни.
 
Вектор війни спрямований проти тих, кому нічого не потрібно. Не мінятися – значить програти. Війна оприявнила довгий перелік незробленого й упущеного. А росія тим часом – це однісінька вимога: нічого не робити, не мінятися, не працювати над собою, залишатися в своєму болоті й квакати по-ру.
 
Війна ділить суспільство на креатив і баласт. Креатив обожнює рух уперед навіть при вимкнених трансформаторах. Баласт вимагає не рухати його, бо він, бачте, жертва, яка звикла за дешевші комунальні послуги платити свободою та гідністю.
 
Війна стукає в серце кожного й запитує: хто ти?
 
Насправді ж у часи блекаутів все стає максимально ясним. Україна не має взагалі ніякої цінності, якщо вона поза Європою.
На мапі справа від нас – смертоносна й очманіла імперія зла. Зліва – світло цивілізації, добробуту й нормального людського життя. Бути самими по собі вже не вдасться, бо це означає бути під ордою. Всякий третій шлях веде в росію.
 
…А якихось 9 років тому всі ми жили навіть не в Україні, а на території януковича з усіма його азіровими, портновими, захарченками, пшонками й беркутнею. Якихось 9 років тому ми були зайві в країні Межигір’я. Революція Гідності була такою відчайдушною й затятою якраз тому, що ми навіть не мали чим ризикувати – адже неможливо втратити украдене.
 
Сьогодні, через 9 років, триває війна за повернення собі своєї країни. Ця війна - за право ніколи вже не обирати між іти вперед – чи надовго застрягнути в болоті «за компанію» з мешканцями болота. Третій варіант – самому стати суцільним болотом і помножити на нуль усі свої цивілізаційні перспективи – дорівнює другому.
 
Ця війна – за безальтернативність, за безсумнівність вибору, за його незворотність, за неможливість його коли-небудь ревізувати, за кінець хитанням і сумнівам, за квиток в один кінець дороги.
 
Коли навколо темрява, ідуть на світло.
[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house1.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Iншi дописи автора
Виставляти фотографію «списку податкових бажань» - це таке саме жлобство, як і писати їх
Стосовно необов'язковості предмету Історія
53% українців змінили своє ставлення до СССР. 27% все ще шкодують за розвалом СССР
У трагедії в Броварах може виявитися корупційний шлейф часів аваківського МВС