Цього самого дня 1861 року Кобзаря не стало
10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі у віці 47-и років пішов з життя ідеолог та символ української національної ідеї, поет, творчість якого заклала основи сучасної української літератури - Тарас Григорович Шевченко.
Тяжке багаторічне заслання, душевні переживання і хвороба призвели до передчасної смерті Шевченка — 10 березня 1861 року Кобзар помер у будинку Академії мистецтв, де проживав останні роки.
За кілька днів, 12 березня, його було поховано на Смоленському кладовищі у Петербурзі, а в травні, за заповітом, тіло Шевченка було перевезено в Україну і поховане у Каневі на Чернечій горі.
Життя Кобзаря служило і служить натхненням для багатьох бібліографів вже третє сторіччя. Народився він, як відомо, 9 березня 1814 року у селі Моринці Черкаської області у багатодітній кріпацькій сім'ї, рано залишившись сиротою і наймитував.
У 1829 році разом з поміщиком Павлом Енгельгардтом переїхав до Вільно (нині - Вільнюс), а згодом — до Санкт-Петербурга, де був відданий працювати до майстерні живописця В. Ширяєва. У Петербурзі Шевченко познайомився з членами української громади І. Сошенком, Є. Гребінкою, В. Григоровичем, російськими художниками К.Брюлловим, О.Венеціановим, поетом В.Жуковським. З їх допомогою у 1838 році він був викуплений з кріпацтва і наступні п'ять років навчався у Петербурзькій академії мистецтв.
Паралельно з навчанням образотворчому мистецтву, Шевченко почав у 1836-37 роках писати вірші, а вже у 1840 у Петербурзі вийшла його перша збірка "Кобзар". Роком пізніше - поема "Гайдамаки". Ці твори принесли Шевченку славу поета з великим варом письменництва.
Після закінчення Академії мистецтв Шевченко повернувся в Україну, де працював у Київській археологічній комісії, їздив Україною, збирав етнографічний матеріал і замальовував архітектурні та археологічні пам'ятки. Тяжка картина народного життя в Україні надихнула поета на написання поем "Сон", "Єретик", "Кавказ", "І мертвим, і живим, і ненародженим...", віршів "Заповіт", "Розрита могила". Цей період мав переломний характер у творчості Шевченка, який став загальновизнаним лідером національного відродження.
У 1846 році Шевченко вступив у Києві до таємної політичної організації української інтелігенції - Кирило-Мефодіївського братств. За участь в її роботі наступного року Шевченко був заарештований, засуджений і засланий у солдати в Оренбурзький корпус із забороною писати і малювати. Але незважаючи на заборону, за десять років заслання Шевченко таємно написав багато віршів і поем, два десятка повістей, створив серію малюнків "Притча про блудного сина" і тд.
Після смерті царя Миколи I за клопотанням друзів Шевченка у 1857 році йому було дозволено повернутись до Петербурга, де вже наступного року Шевченко добився зняття офіційної заборони на друк усіх своїх творів. У 1860 році вийшло нове видання "Кобзаря". Останні роки Шевченко багато працював як художник-гравер, за що у 1860 році йому було присвоєно звання академік гравюри.
А 10 березня 1861 року у віці 47-и років Кобзар пішов з життя.
