Чому світ у фіналі ЧС-2022 здебільшого уболівав за Аргентину?

Футбол за час свого розвитку від захоплення англійських джентльменів до сьогодні перетворився на видовище, до якого прикута увага мільярдів людей по всьому світу. А всяке видовище так влаштоване, що у публіки з'являється герой, за яким стежать, затамувавши подих.

Останні півтора десятиліття склалася унікальна ситуація — у футболі паралельно існували дві рівнозначні зірки, які поділили світ на дві групи відданих шанувальників: умовних кріштіанівців та месіанців.

Португалець Кріштіану Роналду та аргентинець Ліонель Мессі із захопленням били рекорди один одного, не підпускаючи нікого іншого до тієї вершини, де вони сяяли вдвох.

Але ні тому, ні іншому не вдалося підняти над головою футбольний Кубок світу. Минали роки, і непомітно обидва перекочували до розряду ветеранів. І, об'єктивно кажучи, чемпіонат світу в Катарі став останнім шансом одного й іншого.

Сітка турніру залишала шанс на історичну дуель, але Кріштіану, для якого 2022 рік зовсім не склався, зійшов разом з Португалією у чвертьфіналі, не встоявши перед натиском марокканців.

І в результаті фінал ЧС-2022 проходив під знаком пошуку відповіді на головне запитання: «Чи зможе Мессі використати останній шанс?».

Цього вечора проти Лео були, зі зрозумілих причин, французи, а також шанувальники Роналду, яких з'їдала зрозуміла заздрість. Решта світу тримала кулаки за хлопця у майці аргентинської збірної під номером 10.

Хлопець із робочої родини міг і не стати футболістом

П'ятирічного Ліонеля не було кому возити до футбольної школи, і батько з матір'ю не горіли бажанням бачити сина з м'ячем. Долю його визначила бабуся, яка кілька років присвятила тому, що юний талант міг потрапити на тренування.

Коли в'язкий малюк розкидав на полі хлопців на два-три роки старше, ті без сорому пригрозили побити Лео, і захищати родича довелося двоюрідним братам.

На самому початку кар'єру Мессі ледь не закінчив дефіцит гормону росту, і на дороге лікування довелося скидатися всією рідною. Але й цього не вистачало, і вирішити проблему дозволило лише потрапляння до академії «Барселони», де Ліонелю теж спочатку довелося зіткнутися з негативом та скепсисом.

На кожному з цих кроків усе могло закінчитись, навіть не розпочавшись.

Хенк тен Кате, помічник головного тренера «Барселони», так згадував про дебют Мессі в основному складі:

«Здавалося, ніби він усе життя грав із нами. Вперше, коли м'яч потрапив до нього, він створив гольовий момент. Вдруге мало не забив. Якщо вам 15 або 16 років у такій грі на заповненому людьми стадіоні, і ви робите все це, це означає лише те, що ви особливий».

Свято, яке завжди з тобою

Прийшовши у дорослий футбол, він, без перебільшення, почав творити дива практично у кожній грі. На відміну від багатьох інших, Мессі не розплескав ні краплі свого таланту, повністю викладаючись від початку до кінця.

Є поширений вислів «Футбол – не балет». Але кожен матч Мессі був схожим на спектакль, де він виконував сольну партію.

Можна було не вболівати за «Барселону», але залишатися байдужим до того, що робив аргентинець, було зовсім нереально. Він створював моменти буквально з нічого, перетворюючи пересічні 90 хвилин на справжнє свято. Нарізку голів Ліонеля можна дивитись просто для того, щоб підняти собі настрій.

Але зі збірною у Мессі не складалося. Крім Олімпіади-2008, до 2021 року Ліонель не виграв з Аргентиною жодного турніру. Розчарування його було настільки велике, що він оголошував про свій вихід із національної команди.

І справді йшов, але Аргентина хором, починаючи від президента і закінчуючи останнім бездомним у Буенос-Айресі, благала: «Повернися, Лео!» І він повернувся, помітивши: «Я серйозно роздумував про звільнення, проте моя любов до країни та цієї футболки занадто велика».

Один за всіх, і всі за одного

Коли після поразки в 1/8 фіналу ЧС-2018 від французів Мессі їхав з бази в аеропорт, хорват Лука Модріч зауважив: «Мессі — неймовірний гравець, але він не може робити все поодинці».

І цю нехитру істину вчасно зуміли усвідомити і сам Ліонель, і його партнери зі збірної. Звідси і успіх на Кубку Америки-2021, досягнутий не тільки і не стільки талантом Мессі, скільки плодом колективних зусиль.

Почався чистий Голлівуд — прості (порівняно з Лео) молоді аргентинські хлопці, деяких з яких він сам покликав у футбол своїм генієм, зайнялися ідеєю перемогти не лише заради себе, а й заради свого кумира.

І чим далі йшов мундіаль у Катарі, тим більше ця історія була схожа на казку, від якої неможливо було відірватися.

Мессі відпрацював цей турнір від і до, але перемоги не було б без його партнерів. Голкіпер на своїх плечах витягнув чвертьфінальну серію пенальті з Нідерландами та фінальну серію з Францією. А чого коштував його сейв на 120-й хвилині, який дивом залишив Аргентину в грі.

В ім'я майбутнього

Це слова Еміліано про свого лідера: «Лео — це 99,9% команди. Ми — та частка відсотка, яка намагається допомогти йому, коли щось не виходить».

Однак сам Мессі, напевно, так не думав. І саме тому, що не тягнув ковдру на себе, не істерив, не ставив на чолі особисті амбіції, Лео забезпечив ідеальну «хімію» в колективі.

У футболі не може бути перемог «за вислугою років», але Мессі всім своїм життям у футболі заслужив підняти над головою головний трофей планети.

Скільки б ще не радував Лео своєю грою, далі він може це робити зі спокійною душею. А мільйони хлопчаків, дивлячись на нього цього дня, повірять у те, що неможливе можливе. І десь серед них зараз той новий герой, який дійде до вершини у свою чергу.

Тому що сам Мессі — це і є футбол у його найкращих проявах.