92 роки тому народився Дмитро Павличко

28 вересня 1929 р. у с. Стопчатів на Прикарпатті народився Дмитро Павличко - видатний український поет, перекладач, критик, громадсько-політичний діяч.

У 16 років три місяці перебував в лавах УПА, належав до загону «Спартана» – Михайла Москалюка. Павличка заарештували, але відбувся майбутній поет відносно легко: був ув’язнений за справою щодо звинувачення у належності до УПА кілька місяців.

Далі його життя складається напрочуд добре: закінчив філологічний факультет Львівського університету, вступив до лав КПРС.

Завідував відділом поезії редакції журналу «Жовтень» (нині — «Дзвін»), після переїзду до Києва працював у секретаріаті СПУ. Протягом 1971-1978 pоків редагував журнал «Всесвіт».

Перша збірка поезій «Любов і ненависть» з’явилася у 1953 році Пізніше побачили світ поетичні книги «Моя земля» (1955), «Чорна нитка» (1958).

Цензура Павличка не оминула: вісімнадцятитисячний наклад збірки «Правда кличе» (1958) було знищено за вказівкою партійних цензорів.

Далі подібного вже не траплялося. Поет видає такі збірки: «Пальмова віть» (1962), «Гранослов» (1968), згодом «Сонети подільської осені» (1973), «Таємниця твого обличчя» (1974), «Сонети» (1978), «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994).

Разом з тим Павличко завжди залишався вірним українському слову і вірнопідданські твори дивним чином у нього сусідять зі зразками високої громадянської поезії.

Крім того, Дмитро Павличко є одним з провідних українських перекладачів. Завдяки його зусиллям вперше українською мовою з’явилося повне зібрання творів Шекспіра в шести томах (вид. «Дніпро» 1986 р.). Український читач познайомився з Шарлем Бодлером, Павола Гвездослава, Луїсом де Камоенсом та багатьма іншими іменами світової літератури. Своїми перекладами Павличко запропонував нове прочитання творів Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарки, Мікеланджело Буонарроті, Федеріко Гарсіа Лорки, Хосе Марті, Сесара Вальєхо, Рубена Даріо, Йогана Вольфганга Ґете, Генріха Гайне, Райнер Марія Рільке, Генріка Ібсена, Леопольда Стаффа, Ярослава Івашкевича, П’єра Ронсара, Жозе-Марія де Ередіа, Вітезслава Незвала, Христо Ботева та багатьох інших.

Наприкінці 80-х років Павличко бере участь в активізації визвольного руху, став одним із організаторів Народного Руху України, Демократичної партії України, був першим головою Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка.