6 серпня християни вшановують Бориса і Гліба та відзначають Преображення Господнє
Свято Преображення Господнього відзначають 6 серпня християни, які живуть за Григоріанським календарем. Це свято сягає IV століття. Починаючи від VІ століття, воно поширюється в усій Східній Церкві під назвою «Господнє Преображення».
В цей же день Православні та Греко-Католицька Церкви в Україні вшановують святих київських князів – Бориса і Гліба (у хрещенні – Романа та Давида).
Преображення Господнє – одне з дванадцяти найбільших свят літургійного року Православної Церкви, наступне після П’ятидесятниці. Це свято встановлене на духовний спомин події, котра була описана одразу в трьох євангелистів, оскільки подія Преображення є однією з найважливіших, якщо не самою важливою подією земного життя Спасителя та Апостолів, і містить у собі чимало богословських істин.
Наприкінці свого земного життя Ісус Христос відкрив cвоїм учням, що має постраждати за людей, померти на Хресті і воскреснути. Після чого Він узяв з Собою трьох апостолів – Петра, Якова та Івана – на «високу гору».
На очах апостолів Ісус преобразився: Його обличчя засяяло, а вбрання зробилось сліпучо білим. Біля нього, уособлюючи Закон і пророків, з’явилися Мойсей та Ілля. Світла «ясна» хмара огорнула їх, а голос із хмари промовив: «Це мій улюблений Син, що Я його вподобав: його слухайте» (Мт. 18,5). За мить апостоли вже не бачили нікого, крім Ісуса.
Преображенням на горі Ісус Христос показав своїм учням Славу свого Божества, щоб вони під час Його майбутніх страждань і хресної смерті не похитнулись у вірі.
Деякою мірою свято Преображення пов’язане також із старозавітним святом Кущів. Петро запропонував Ісусу зробити на горі три кущі (намети). У свято Кущів здійснювалось освячення плодів (як і у свято Преображення).
Традиція освячувати плоди на Преображення надзвичайно древня. Відомості про це знаходимо ще в 3-му Апостольському правилі. На Сході до цього дня, зазвичай, уже дозрівали злаки та виноград, тому на свято їх приносили до храму для благословення та на знак вдячності Богу за урожай. В тих країнах де не росте виноград, або до цього часу він ще не дозріває, там освячують яблука чи інші плоди. Не можна, також, не помітити тісний символічний зв’язок такого освячення з Євхаристією, де використовується просфора з муки пшениці, та виноградне вино. Деякі богослови вбачають у чині освячення плодів символізм духовного преображення усієї природи Фаворським світлом Божої благодаті.
Св. Борис та Гліб були синами св. князя Володимира Великого. Князь Володимир ще за свого життя поділив державу між своїми 12 синами. Борис отримав князівство в Ростові, а Гліб - в Муромі. Обидва князі, як описується в їх житії, «жили чеснотливим християнським життям і були дуже милосердними до вбогих і знедолених, удовиць і сиріт, тому люди дуже любили їх».
Після смерті князя Володимира 1015 року кияни покликали Бориса, щоб він зайняв великокняжий престол згідно з останнім бажанням князя Володимира. Однак один із синів князя - Святополк Окаянний - самовільно зайняв княжий престол у Києві, скориставшись відсутністю Бориса. Борис і Гліб не противилися діям свого брата, а закликали його до пошани християнських засад. Святополк у своїй люті наказав воякам убити братів: Борисові пробили мечем серце, а Глібові перерізали горло 1015 року.
Раніше Український Дощ писав, що в ПЦУ закликали до спільної молитви за припинення війни і за те, щоб російські окупанти залишили Україну.
