25 нот за секунду: український піаніст-віртуоз

Ніколя Мірошниченко - третьокурсник Харківського музичного училища ім. Б. Лятошинського. Він майстерно грає на роялі, розвиваючи неймовірну швидкість. Ніколя відомий далеко за межами країни і його називають найперспективнішим піаністом України.

Проте батьки хлопця ще 11 років тому навіть мріяти не могли, що син коли-небудь зіграє хоча б найпростішу мелодію – його пальці майже не рухались, а лікарі прогнозували малюку коротке життя через генетичне порушення. Мати Ніколя пережила клінічну смерть під час пологів. Їй різко стало зле, «швидка» привезла її в пологовий, де у жінки сталася зупинка серця. Щоб врятувати дитину, лікарі прийняли рішення робити кесарів розтин. Раптом жінка ожила, але хлопчик народився з обширним інсультом. Після цього мати Ніколя впала в кому, а маля забрали в іншу лікарню. Ніхто й не думав, що він взагалі виживе. Через місяць мати з сином зустрілися, і для родини почалась довга і важка боротьба за життя сина.

Батьки докладали усіх зусиль, щоб повернути дитині здатність рухатися. Застосовували все - спеціальні вправи та масажі. Це принесло свої результати, але його пальці так і не рухались. Потрібно було розробляти моторику. Коли Ніколя виповнилося 7 років, вони вирішили вчити його грі на роялі. Жоден педагог у місті не погодився займатися з хворим хлопцем, і тоді батько, не знаючи нот, почав навчати сина.

Тепер хлопець щодня грає не менше чотирьох годин. Ніколя спрагло вдосконалює свою майстерність, хоча вже перевершив своїх колег. Він грає зі швидкістю 25 нот в секунду, кожною рукою. Щоб краще розуміти, Любомир Мельник, якого називають «найшвидшим піаністом світу», досягає швидкості 19,5 нот в секунду. До того ж Ніколя самостійно освоїв гру на гітарі, скрипці, мандоліні, балалайці, віолончелі, альті, банджо, домрі і гобої.

Не дивлячись на світове визнання, Ніколя не вважає себе генієм:

«Як каже мій тато, людська діяльність абстрактна, а значить, вона примітивна, а значить, вона не геніальна. У будь-якої людської діяльності – грати на фортепіано, малювати картини або писати вірші – немає кінця. Ми можемо покращувати до безкінечності. Так само і в музиці. Не можна сказати, що хтось геній, а хтось – ні. Просто його не навчили», – посміхається хлопець.

Історія ще раз нагадує нам, що любов, віра і наполеглива праця разом творять неймовірні дива. Головне ніколи не здаватися і завжди йти до своєї мети. Бажаємо хлопцю світової слави, гучних овацій і захоплюючого життя.