[]

21 листопада - сумна дата Падіння Української Народної Республіки

21 листопада - сумна дата Падіння Української Народної Республіки
21 листопада 1920 року, після отримання дозволу від польської влади 12 тисяч вояків Армії УНР разом зі штабом Головного Отамана Петлюри та урядом республіки перейшли на західний берег ріки Збруч. Ця подія поставили крапку в існуванні УНР як держави на території України. Про це докладно від JNSM
 
Після укладення Варшавського договору між УНР та Польщею, важливою складовою якого стала військова конвенція, почався наступ польсько-українських військ на контрольовані більшовиками території України. Спочатку він був успішним: 7 травня 1920 року об'єднане польсько-українське військо увійшло до Києва, але загалом наступ сподівань не виправдав. Вже 12 червня Київ знову зайняла Червона армія, яка після цього продовжила свій наступ на захід. До середини серпня червоні, захопивши більшу частину Східної Галичини та створивши там Галицьку СРР, опинилися під Варшавою, на чому їх наступ і захлинувся.
 
З кінця серпня польсько-українське військо почало контрнаступ, в ході якого важливу роль відіграли і вояки УНР. Це породило сподівання на участь офіційної делегації УНР в польсько-радянських переговорах, перший раунд яких розпочався ще 17 серпня в Мінську в розпал битви під Варшавою. На початку вересня уряд УНР звернувся із відповідним меморандумом до польської сторони.
 

У цей час Польща опинилася у складній ситуації, адже країни Антанти, які їй допомагали, східним кордоном Польщі бачили лінію Керзона, а головний ворог — радянська Росія — заявляла про готовність йти на великі територіальні поступки. Причому в обох цих пропозиціях було спільне те, що у них не було місця як для суб'єкту перемовин для УНР, з якою у Польщі був укладений чинний тоді Варшавський договір.

Незважаючи на таке роздоріжжя, польський уряд 10 вересня все-таки передав пропозицію уряду УНР до Москви, де її цілком очікувано відхилили на підставі того, що, мовляв, незалежна Україна — це УСРР, яка в союзі з РСФРР бере участь у переговорах з Польщею. Оскільки більшовики заявляли про свою згоду на те, щоб лінія кордону проходила значно східніше лінії Керзона і зовсім не претендували на Східну Галичину, то поляки принципово погодилися на їхню пропозицію.

З 21 вересня, після того, як Червона армія остаточно покинула Східну Галичину, радянсько-польські перемовини продовжилися у Ризі. Тоді ще тривав наступ полько-українських військ, щоправда вже зі змінним успіхом. Станом на 18 жовтня, коли почало діяти військове перемир'я між Червоною армією та польськими військами, армія УНР закріпилася на 150-кілометровій лінії фронту с. Ярута над Дністром — р. Мурафа — Бар — Вовковинці — с. Літинка.

21 жовтня Головне командування військ польських відповідно до умов укладеного 12 жовтня у Ризі перемир'я з радянською стороною, оголосило про припинення союзницьких відносин з армією УНР. Державні установи УНР та Головна Команда військ УНР розташувалися в Ка'мянець-Подільському. З огляду на попередні бойові дії, українській стороні здавалося, що час для наступу на червоних доволі сприятливий. Однак Польща, у відповідності зі щойно підписаним Договором з радянською стороною, формально не мала права брати у ньому участь — 8 листопада вона відкликала останні свої загони із районів дислокації військ УНР, чим знімала із себе будь-яку відповідальність за її дії.

Того ж дня Симон Петлюра звернувся із листом до Юзефа Пілсудського, у якому Ризьке перемир'я називалося "витвором дипломатичної мудрості" і стверджувалося, що українці мають тепер самостійно "провадити дуже ризиковану боротьбу на очах у Європи, яка в позі Пілата буде дивитися на схід". Тобто провина за таку важку ситуацію покладалася не стільки на Польщу, яка вийшла з Варшавського договору, скільки на країни Антанти. Окрім певної логічності, такі твердження були викликані ще й практичними потребами — у листі Петлюра просив або про надання боєприпасів, або про неперешкоджання у їхньому транспортуванні з Німеччини.

 

У ніч перед 8 листопада 1920 року у Кам'янці-Подільському відбулася державна наради за участі Петлюри, членів уряду УНР та командного складу армії. Її результатом став універсал, у якому уряд закликав українців до "останнього бою", який, як тоді здавалося, мав шанси на успіх. Наступ був запланований на 11 листопада, однак частини Червоної армії почали наступ першими — 10 листопада. Певний час в українців ще була надія переламати ситуацію і перейти в наступ, однак вже 12 листопада стало зрозуміло, що зробити цього не вдасться.

14 листопада урядові структури УНР залишили Кам'янець-Подільський, зібравшись 19 листопада в останньому своєму притулку на території Наддніпрянської України — у Волочиську. Саме там завершилися переговори з польською стороною про перехід залишків армії УНР на територію Польщі. Поляки, які були в боргу перед тепер вже колишнім союзником за Варшавським договором, гарантували ставлення до вояків УНР як до інтернованих і обіцяли зберегти її частини у таборах у Польщі.

Вночі 21 листопада 1920 року від польської сторони було отримано дозвіл на перехід кордону. Того ж дня на західний берег ріки Збруч перейшло близько 12 тисяч вояків та військове і політичне керівництво УНР, якому такий крок бачився лише перепочинком у війні: у листі від 23 листопада Петлюра наказував своїм підлеглим не розпускати жодної військової частини. Симону Петлюрі та його урядовцям, які з 25 листопада перебували у Тарнові, здавалося, що їхня боротьба за незалежну Україну ще не завершена.

Однак доля розпорядилася інакше — 21 листопада 1920 року стало останнім днем існування УНР як державного утворення на території України. На цей момент Симон Петлюра був єдиним діючим членом Директорії. Після його вбивства в 1926 році влада в УНР перейшла до голови тодішнього уряду УНР в еміграції Андрія Лівицького.

Головний отаман Симон Петлюра зі своїм штабом, осінь 1920 року

 

 

 
 
[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house2.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Схожi
Сьогодні рівно 100 років з дня «найбільшої археологічної знахідки усіх часів»
Історія
Сьогодні рівно 100 років з дня «найбільшої археологічної знахідки усіх часів»
26 листопада 1922 року британські археологи стали першими за останні 3 тисячі років людьми, що увійшли до усипальниці єгипетського фараона Тутанхамона...
24 жовтня: цей день в історії
Історія
24 жовтня: цей день в історії
Урочисте відкриття ООН, утворення першого у світі футбольного клубу та інші цікаві події, якими запам'ятався цей день...
Міст Патона у Києві: суцільнозварене «диво» віком у майже 70 років
Історія
Міст Патона у Києві: суцільнозварене «диво» віком у майже 70 років
5 листопада 1953 року в Києві відбулося відкриття першого у світі суцільнозвареного моста довжиною 1543 метри, що сполучив береги Дніпра ...
Сержант Стаббі - герой Першої світової: чотирилапий кавалер багатьох орденів і медалей
Історія
Сержант Стаббі - герой Першої світової: чотирилапий кавалер багатьох орденів і медалей
Єдина в історії бойова собака, якій присвоєно військове звання сержанта, кавалер багатьох орденів і медалей, володар плитки на Алеї слави біля Меморіалу свободи в США...
Знищення російською імперією Запорозької січі
Історія
Знищення російською імперією Запорозької січі
3 серпня 1775 року російська імператриця Катерина II видала маніфест, яким оголосила про ліквідацію Запорозької січі...