[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/images\/8-48452299.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]

Заживьом в ніщєтє, но бєз соросят і нациков: хто готовий жити під російським чоботом?

Заживьом в ніщєтє, но бєз соросят і нациков: хто готовий жити під російським чоботом?
Антиукраїнські воєнні маневри Росії завжди супроваджуються допомогою проросійських "граждан" самої України. У 2014-му вони боялися "насільствєнной украінізациі", "бандеровщіни", "насільствєнной дєкомунізациі", бардака і фашизма. Такі фобії, вміло роздуті російською пропагандою до масштабів колективного безумства, спростили роботу російським спецслужбам та армії в Криму і на непідконтрольному тепер Донбасі.
 
Минає 7 років.
 
Крим і ОРДЛО живуть не краще, ніж їхні браття по нещастю - Абхазія і Осетія. Молочні ріки не потекли, кисельні береги не з‘явилися. Підвищені Росією пенсії в Криму щедро компенсуються дорогими й хріновими харчами, феодальним свавіллям власть імущих, ліквідацією бізнесу і втратою будь-яких перспектив.
 
Про рабське життя мешканців непідконтрольного Донбасу і говорити нічого - з кожним роком ОРДЛО все більше нагадує Північну Корею. Відрізані клапті, задурені, доведені до стану фізичного виживання, без шансів на те, що все хоч коли-небудь налагодиться.
 
Цього разу Росія знову спробує відкусити якийсь шматок. Одесу, Маріуполь, Харків, Миколаїв, Херсон чи далі вглиб України - як піде. І вочевидь знову їм надаватиме підтримку якась частина населення. Он вже якась 70-літня харківська викладачка наперед публічно тішиться можливим падінням України.
 
Припустімо, що в 2014-му наші проросійські "гражданє" не знали, не розуміли, не могли здогадатися, як буде.
Але в 2021, чорт-візьми, вони чудово знають: в разі окупації Росією Одеса забуде про всі свої портові супер-прибутки, перельоти і ресторани. Не дай бог звичайно, але місто стане оплотом російської воєнщини. Нинішньої свободи йому не бачити. Комендантська година, "воєнниє учєнія" в дитсадках і школах, фількіни грамоти замість документів.
 
Промисловість Маріуполя в разі окупації буде розмародерена й порізана на брухт.
 
Іншим потенційним жертвам Росії, де тільки-но зародилася пристойна сфера послуг і середній клас, вона принесе ще страшніші біди.
Що, дідько, у головах тих людей, які готові на таке життя? Можна зрозуміти 70-річну викладачку з Харкова. Їй начхати, як будуть жити 20-річні, а заради злорадства щодо Зеленського, Порошенка, Турчинова (нужноє подчєркнуть), можна пережити брак йогуртів у магазині. Але що собі думають інші, готові жити в лайні, ізоляції і під російським чоботом? Заживьом в ніщєтє, но бєз соросят і нациков?
[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/2\/273\/1196\/images\/8-7f2b7.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]
Теги
Iншi дописи автора
Прослушку Медведчука мали б прослухати усі притомні українці. Аби знати своїх «героїв»
Моральна неготовність країни до війни
Сьогодні день народження у Юрія-Богдана Шухевича - 88
З якою легкістю підкидають героя до небес, з такою ж легкістю потім витирають ноги