[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/images\/8-48452299.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]

З яким горизонтом завдань варто починати реальну, а не бравурну розмову про повернення окупованих територій

З яким горизонтом завдань варто починати реальну, а не бравурну розмову про повернення окупованих територій
Передчасне закриття пляжного сезону в Криму з безславною втечею безславних відпочивальників – це, безпремінно, гарна новина. Та я би застеріг шановне панство від ейфорії та легковаження.
 
Перш ніж усерйоз говорити про грядуще повернення Криму, а заразом і решти відтяпаних територій, варто мати Стратегію Деокупації. Якої нема. Яку ніхто досі не озвучив. Тому паралельно із самозайманням гарячих путівок у Криму варто нарешті запалити маяк у темі деокупації й окреслити НАШІ умови щодо відновлення суверенітету й реінтеграції вкрай складних регіонів, уражених найважчими калібрами рос.пропаганди.
 
А саме: до кого буде застосовано закон про колабораціонізм; чи буде люстрація цивільного населення; чи буде реституція власності для тих, хто все втратив; чи буде обмеження деяких виборчих прав і на який період; чи буде пропозиція добровільної депортації в росію для паспортизованого населення й усіх охочих. І таке інше.
 
Позаяк наша війна – за цінності, то варто всіх, кого торкнеться реінтеграція, наперед попередити про те, ща за принципом "а не гребе" неодмінно буде: офіційне трактування росії як ворога й винуватця з забороною твердити протилежне; декомунізація топоніміки й простору; деколонізація совєтської пам’яті; повна й загальнообов’язкова дерусифікація; вся освіта лише укрмовою; наратив викладання – національно-патріотичний; - блокування рос.ЗМІ. І таке інше.
 
Ось із таким горизонтом завдань варто починати реальну, а не бравурну розмову про повернення окупованих територій НА НАШИХ УМОВАХ. Інакше нинішні самодетонування в Криму перетворяться в разове лоскотання нервів. Після актуальних бавовняних новин це питання набуло кричущої нагальності: тема деокупації мусить перейти з дотепного фейсбук-потішання в солідну й осмислену державну політику.
 
[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house1.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Iншi дописи автора
Із проституйованою багатовекторністю покінчено: Україна подалася на вступ і в ЄС, і в НАТО
Поневолені народи й народності росії є жертвами національного расизму та шовінізму
Ця війна – не війна армій. Це війна націй
Ставимо себе на місце Ігоря Портнова: яка нафіг війна, яке волонтерство?