[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/images\/8-48452299.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]

Якою б не була ціна перемоги, усе буде помножено на 10 і забрано у росії без перешкод

Якою б не була ціна перемоги, усе буде помножено на 10 і забрано у росії без перешкод
Так, ціна російської агресії для України дуже і дуже висока. Це тисячі вбитих, закатованих і зґвалтованих громадян, це мільйони вимушених емігрантів, це зруйновані мегаполіси, міста і селища, знищені заводи і закриті підприємства. Це мільйони безробітних і дефіцит пального і вакцин. Це суцільний жах, сконцентрований в один проміжок часу в одній точці планети.
 
Проте, цей жах, ця трагедія, цей геноцид не є новим для українського народу. Просто раніше він був розтягнутий на сторіччя і виходив на поверхню з регулярністю у десятки років.
 
Мої бабця і дід застали Голодомор, а потім подвійний геноцид часів Другої світової. Ми будемо розповідати своїм онукам про геноцид Україно-рашистської війни 2022 року. Але спочатку ми маємо перемогти.
 
Ми маємо перемогти, розуміючи, що ціна цієї перемоги може бути значно вищою за припустиму. Проте, скільки б не полягло героїв і мирних громадян у цій кривавій рашистській бойні, все одно їх буде менше, ніж жертв Голодомору 1932-33 рр. Менше 6,5 мільйонів людей. Навіть менше мільйона. А може наваіть менше ста тисяч людей.
 
І як би не було важко, як би не було сумно і гірко, а ми все одно переможемо. Бо вже нема дороги назад, вже відкрилися очі сліпих і прилетіло ватоголовим.
 
Нарешті російськомовність перестала бути ілюзією російської лояльності. Нарешті «велику російську літературу» приберуть з підручників і вулиць наших міст. Нарешті в Україні не буде медведчука, шарія, рабіновича і киви.
 
Так, попереду ще багато роботи. Ще багато колаборантів, пристосуванців і агентів Кремля. Ще економіка країни в руках олігархів. Все ще люди крадуть, займаються контрабандою і не платять податків. Все ще загальне не сприймається як своє. І над усім цим ще треба багато працювати. 
 
Але головне - перемогти!
 
І жодної хвилини не сумніватися у наших національних цінностях, нашій армії, і своїй власній рушниці, яка має вистрелити, коли око побачить окупанта. Чого б воно не коштувало. 
 
Перемогти і все! А ціну ми складемо потім. Помножимо на десять і заберемо в окупанта усім, що в нього є. Матеріальними ресурсами і територіальними. І слава нації, що автоматично означає - смерть ворогам!
[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house1.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Iншi дописи автора
Мова має значення і завжди на часі: пара слів про мовне питання під час війни
Чому з усіх світових культур захисники Пушкіна вибрали саме культуру ворога, агресора, ґвалтівника і мародера?
Якщо ви українець, починайте закликати вашу громаду до переходу з УПЦ МП до ПЦУ
День пам'яті, кажете? Ми добре пам'ятаємо і Голодомор, і жертви Другої світової, і Бучу, і Маріуполь