[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/images\/8-48452299.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]

Як я відкрив для себе Грінченка, Людину, яка пропагувала українське слово на Донбасі і Слобожанщині

Як я відкрив для себе Грінченка, Людину, яка пропагувала українське слово на Донбасі і Слобожанщині

Я завжди любив пити каву на розі Прорізної і Грінченка в Києві. Пам’ятаю, якось, на початку 90-х, коли я ще працював на Держтелерадіо, до нас, молодих журналістів, підійшов знаменитий Дід Панас і наче жартома запитав:
- А-ну хлопи-українці, хто з вас знає, хто такий Борис Грінченко?

Пам’ятаю, як я тоді сказав, жартуючи, мовляв, краще спитайте, хто така Прорізна. Усі тоді розсміялися. А Петро Юхимович ( Дід Панас) похитав головою і сказав:

"От ви тут байдики б’єте, думаєте, що ви журналісти неперевершені, поети, літератори, а ви проти Грінченка, як комахи проти птахів. Крила наче є, а літаєте низенько понад лайном і в небо не здатні піднятися." 

Плюнув і пішов. А ми залишилися стояти ображені і здивовані. І кава вже в горлянку не лізла.

Пам’ятаю, вже вдома я знайшов у хрестоматії кілька віршів Бориса Грінченка і з цікавістю прочитав. Вразило. Потім я знайшов у бібліотеці його критику Грушевського і рукописи «Рідного слова», одної з перших українських абеток. І зрозумів, що мав на увазі метр українського телебачення, коли казав, що ми лише комахи...

Не можна прожигати життя даремно, отримуючи сумнівне задоволення, треба все життя працювати на благо своїх рідних і своєї Вітчизни. Інакше можна одного дня втратити все, і Вітчизну і тих, хто тобі не байдужий.

Автор фундаментальних етнографічних, мовознавчих, педагогічних праць, автор перших підручників з української мови й літератури, автор «Рідного слова» і чотиритомного тлумачного «Словаря української мови», поет, політик, громадський діяч, Борис Дмитрович Грінченко пропагував українське слово на Слобожанщині і Донбасі, відстоював інтереси українства у Києві, боровся з опортунізмом в рядах українських патріотів, був прикладом незламності і сили.

Борис Грінченко та Іван Франко

Його поезія вплинула на мене навіть більше за Тараса. І коли мені інколи здається, що я вже щось зробив для України, я завжди пригадую вірш Бориса Дмитровича «Землякам» і завжди попускаюся на грішну Землю.  Хочу нагадати і вам, друзі, його безсмертні рядки:

ЗЕМЛЯКАМ,
що раз на рік збираються на Шевченкові роковини поспівати гімн

Ще не вмерла Україна,
Але може вмерти:
Ви самі її, ледачі,
Ведете до смерти!
Не хваліться,
що живе ще
Наша воля й слава:
Зрада їх давно стоптала,
Продала, лукава.
Ваші предки торгували
Людськими правами,
Їх продавши, породили
Нас на світ рабами.
Не пишайтеся ж у співах
Ви козацьким родом:
Ви раби, хоча й пани ви
Над своїм народом.
Україна вам не мати,
Є вам інша пані,
Зрадних прадідів нікчемних
Правнуки погані!
Тільки той достойний щастя,
Хто боровсь за його,
Ви ж давно покірні слуги
Ледарства гидкого.
Ви ж давно не люди -трупи
Без життя і сили,
Ваше місце - кладовище,
Яма та могили.
Як живі покинуть мертвих,
Щоб з живими стати,
«Ще не вмерла Україна»
Будемо співати.
Як живі покинуть мертвих,
Прийде та година,
Що ділами, не словами
Оживе Вкраїна.

Борис ГРІНЧЕНКО, 1898

 
 
 

 

[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house1.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Iншi дописи автора
Якщо ви українець, починайте закликати вашу громаду до переходу з УПЦ МП до ПЦУ
День пам'яті, кажете? Ми добре пам'ятаємо і Голодомор, і жертви Другої світової, і Бучу, і Маріуполь
Якою б не була ціна перемоги, усе буде помножено на 10 і забрано у росії без перешкод
Заради нашої перемоги, заради єдності і монолітності слід прикусити собі язика і бити спільного ворога, а не опонента