Вижити після голоду, репресій, тюрем, революцій, війни і здатися у ситому й безпечному 21 столітті буде абсурдно

Голод, розкуркулення, розстріли, тюрма, війна, окупація пройшли галопом по кожній українській сім‘ї.

Мене завжди вражала життєва історія прабаби. На жаль, ми розминулися і не встигли познайомитись - вона померла майже на власний день народження і майже під час мого народження.

Зараз не роблять таких міцних людей: з 12 її дітей 8 померло в результаті розкуркулення. Сім‘ю викидали на вулицю в жахливий мороз три роки поспіль - три рази поспіль вони будували новий дім, викуповували власне майно і починали життя з нуля. Її чоловіка, мого прадіда, повважали злісним куркулем і арештували, а згодом вислали в Казахстан. Сина розстріляли в Гестапо.
Жінка, на чиє життя припало стільки всього, прожила більше 90 років, зберігала ясний розум, почуття гумору і, можливо, жила б ще довше, якби не астма.
Про іншу гілку мого роду можна писати бойовик: там одні й ті самі люди побували на обох світових війнах, одні їхні діти родичалися з УПА, а другі - йшли в радянські розвідники. І при цьому теж розкуркулення. Участь у війні діда і його батька, мого прадіда. Бідолашний дід, після того, як дійшов до Праги, мусив воювати і після закінчення війни - його відправили на Курили, де він ледве не вмер від голоду та цинги.

Про все це, як каже класик, важко говорити без брому. І вражає, що все це - не унікально. Перелопатило всіх.

Вижити після голоду, репресій, тюрем, революцій, війни і здатися у ситому й безпечному 21 столітті буде абсурдно, хіба ні?