Війна з Україною не становить реальної загрози для існування рф - професор Джорджтаунського університету

Повномасштабне вторгнення росії в Україну не є екзистенційним конфліктом, який становить пряму загрозу існуванню росії, як це було у разі двох «вітчизняних» воєн, і ця обставина знижує російську «волю до перемоги», йдеться у висновках професора Джорджтаунського університету Бена Коннабла, автора книги, що виходить на початку 2025 року, про міфологію сучасних воєн.

Вчений зазначає, що серед сучасних військових теоретиків є згода у тому, що ключовим чинником успіху у війні є колективна національна воля до боротьби. Фінал російсько-українського конфлікту при цьому, на його думку, залежить від співвідношення воль росії, України та Заходу.

Він також висловлює думку, що міф про російську військову завзятість, заснований на досвіді двох «вітчизняних» воєн базується на поєднанні травматичного фаталізму та месіанського націоналізму.

У той самий час абсолютна більшість воєн, які вела росія початку XIX століття, відбувалися у зонах російського фронтира: Балтія, Польща, Причорномор'я, Кавказ, Центральна Азія і Далекий Схід. Причому насправді росія зазнала поразки у 10 із 40 таких воєн, констатує Коннабл. Також характерно, що наприкінці XX століття росія втратила контроль над цими територіями.

За 33 роки пострадянської історії рф ініціювала шість воєн, включаючи три кавказькі та дві українські.

У публікації також зазначається, що російський міф, що включає в себе травму, націоналізм, духовність і фаталізм, забезпечує толерантність і стійкість суспільства до поневірянь і труднощів. Це дозволяє путіну під час війни з Україною використовувати ці наративи для мобілізації суспільства та виправдання жертв.

При цьому причиною поразок росії у колоніальних війнах здебільшого ставала невірна оцінка потенціалу супротивника та його волі до боротьби. На тлі військових невдач найчастіше згасав і патріотичний підйом, що виникав на початку війн.

Крах очікувань і зростання витрат на війни призводять до демобілізації суспільства та військових. Зокрема лінії розколу в російській системі управління, як зазначається в матеріалі, намітив заколот під керівництвом Євгена Пригожина влітку минулого року.

Кремль, у свою чергу, не виправдавши очікувань швидкої військової перемоги, перейшов до ідеологічної мобілізації, зазначається у статті. У її рамках модель колоніальної війни просувається як небезпечна та почесна робота. При цьому наголошується, що, наприклад, мобілізаційні форми військового волонтерства у росії під час війни з Україною швидко видихнулися.

Особливістю конфлікту, який не є екзистенційним, є й те, що він осмислюється російськими елітами як проксі-протистояння із Заходом, і підтримка України Заходом збільшує ймовірність поразки росії та нівелює «ресурсний дисбаланс» між Москвою та Києвом.

Український Дощ писав раніше, що рашисти захопили минулого тижня більше території України, ніж будь-коли цього року - Bloomberg.