«У Грузії російські сили одразу почали стріляти, а в Україні спочатку намагаються торгуватися» - експерт

Що спільного між загрозою російського вторгнення, що нависла над Україною, і ситуацією, в якій опинилася Грузія у 2008 році? Відповісти на це питання Міжнародне французьке радіо RFI попросило старшого наукового співробітника Фонду стратегічних та міжнародних досліджень Грузії Шоту Утіашвілі.

RFI: Чи можна порівняти нинішнє становище України з ситуацією, в якій опинилася Грузія у 2008 році і яка передувала російському вторгненню?

Шота Утіашвілі: І так, і ні. Україна — у заручниках у Путіна, головне його завдання полягає в тому, щоби пред'явити ультиматум Заходу. У Грузії було інакше. Її хотіли покарати, Звичайно, була і мета запобігти вступу Грузії до НАТО та ЄС, але покарання було головним. Крім того, зараз поведінка Кремля, можна сказати, нахабніша. Те, що було зроблено у 2014 році в Україні, у 2008 у Грузії та потім у Сирії, дозволило висунути ультиматум усьому світу. У Грузії таких зухвалих дій ще не було.

Україна просто відіграє роль заручника. Путін вимагає від НАТО вивести війська з Польщі, Угорщини, Румунії, Болгарії. Ці вимоги звернені не до України, і не до її влади їх виконати. У 2014 році війна була українська, а тут вона значно ширша за розмах.

Крім того, зараз немає такого нагнітання антиукраїнської ненависті, як це було стосовно Грузії перед війною. У нас війна на екранах тривала тижні за два до того, як почалася територіальна війна.

RFI: Все ж таки антиукраїнська пропаганда досить сильна на російському телебаченні. Хіба в цьому немає схожості?

Шота Утіашвілі: У 2008 році в Росії проводили опитування з такими, наприклад, запитаннями, хто є головним ворогом Росії. Відповіді були - Америка та Грузія. Антигрузинська пропаганда в Росії почалася з помаранчевої революції в Україні та посилилася у 2006 році. Так само спостерігалося з Україною до того, як почалися військові дії на Донбасі. Згадайте історію з нібито розіп'ятим хлопчиком (фейковий телесюжет, показаний 12 та 13 липня 2014 року на «Першому каналі» російського телебачення, який є дезінформацією). Ось такі історії були і до початку вторгнення до Грузії. Ще до того, як почалася війна, на російських екранах стріляли, вже вбивали.

RFI: Чи можна зробити висновок, що Росія не має наміру нападати на Україну і що всі нинішні дії здійснюються для залякування Заходу?

Шота Утіашвілі: Дуже складно відповісти на таке запитання. Моя думка, яка, звичайно, може бути помилковою, це що у 2008 році в Грузії та у 2014 в Україні була інша ситуація. Там було ясно, що російські війська мають намір воювати. А тут, схоже, вони збираються більше торгуватися. У 2008 та 20014 році вони спочатку почали стріляти, а потім уже торгуватися. Цього разу вже торгуються.

RFI: Ви згадували про Польщу та інші країни так званої «сфери російського впливу». Як далеко можуть поширюватись російські інтереси?

Шота Утіашвілі: Головний стратегічний інтерес – розколоти НАТО. Без цього апетити зупиняються на кордоні з НАТО. У разі розколу під загрозою можуть опинитися Польща, країни Балтії, Карпати та інше. Можливо нинішні маневри пов'язані саме з цим бажанням. Путін оголошує ультиматум усьому світу.