Сержант Стаббі - герой Першої світової

Сержант Стаббі - єдина в історії бойова собака, якій присвоєно військове звання сержанта.

Стаббі - герой Першої світової війни, кавалер багатьох орденів і медалей, володар плитки на Алеї слави біля Меморіалу свободи в США.

Його історія почалась в 1917 році, коли під час проходження курсу підготовки до військової служби на полях Єльського університету рядовий Джон Роберт Конрой підібрав цуценя тигрового забарвлення з коротким хвостом. Пес отримав ім'я Стаббі і незабаром став талісманом 102-го полку 26-ї піхотної дивізії («Янкі») США. Пес виявився на диво ученим і через короткий час став взнавати звук горна, навчився ходити стройовим кроком і навіть почав віддавати щось на кшталт військового привітання, підносячи праву передню лапу до правої брови. Стаббі мав величезний позитивний вплив на моральний дух дивізії, тому її командування як виняток дозволило залишити пса в її складі, хоча тримати в військах тварин було заборонено.

Стаббі проявив чудеса хоробрості, відшукуючи на полі бою поранених (причому виключно американців), а також надзвичайно чуйно реагував на будь-яку присутність отруйного газу. Звання сержанта пес отримав за «взяття язика» - німецького солдата. У квітні 1918 Стаббі був поранений і потрапив у госпіталь, але і там знайшов собі застосування - подружився з усіма, допомагав солдатам швидше прийти в себе, і піднімав їх бойовий дух.

Стаббі взяв участь в 17 боях. По закінченню війни Джон Конрой знову неофіційно відвіз собаку додому в США.

Стаббі був у складі американських військ, які йшли у військовому параді, а пізніше був представлений президенту Вудро Вільсону. Він відвідав Білий дім два рази та зустрічався з президентами Гардінгом і Куліджем.

Стаббі був нагороджений багатьма медалями за героїзм, зокрема медаллю від гуманітарного суспільства США, яка була вручена йому генералом Джоном Першингом. Він був удостоєний членства в Американському легіоні.

Коли його господар Джон Роберт Конрой почав вивчати право в університеті Джорджтауна, Стаббі став талісманом університетської футбольної команди. У перервах між футбольними матчами він активно бігав по полю, ганяючи м'яча на потіху уболівальникам.

Стаббі помер від старості в 1926 році. Його заслуги були визнані настільки грандіозними, що тіло пса було вирішено увічнити. На даний момент «Стаббі» є частиною експозиції Державного музею історії Америки.