Психологи пояснили, що насправді відчуває дитина, коли їй говорять: «Як тобі не соромно»

Сором об'єднує купу негативних емоцій. Психологи з Ферфілдського університету Коннектикута пояснюють, чому сором ніколи і нічому не навчить дитину і як можна відрізнити почуття сорому від інших почуттів.

Від сорому часто хочеться провалитися крізь землю, випаруватися та просто зникнути. Очевидно, людина готова на будь-що, аби не відчувати нічого подібного, особливо коли ти - маленька дитина, яка ще погано розуміє, чого від тебе чекають дорослі. Присоромити - один із найпростіших та найбільш дієвих способів змусити дитину слухатися. У цій дії прихована загроза відсторонити дитину від інших членів сім'ї.

Власне, у нормі сором саме формується з цією метою: змусити людину дотримуватися культурних та соціальних норм, прийнятих у цьому місці й у цей час. У разі, якщо ти не будеш дотримуватися встановлених правил - тебе буде виключено зі спільноти, адже порушники нам не потрібні.

Однак для дитини такий затійливий принцип зовсім не зрозумілий. До того ж, у віці до 2 років вона просто не може повністю контролювати пориви своєї натури. Контроль і вольова сфера психіки ще не готові управляти вчинками дитини. Вважається, що совість і самоконтроль більш-менш починає функціонувати ближче до семи років, у дитини з синдромом дефіциту уваги і гіперактивності і того пізніше.

Основне завдання батьків у вихованні дітей від двох до семи років - вчити, а не карати

Замість осудливого кивання пальцями та стурбованих "А-я-яй як ти міг!", "Тобі не соромно, подивися, як люди на тебе дивляться!", необхідно пояснювати, як потрібно було вчинити, показувати правильні шляхи й разом обирати найкращі.

Присоромлення дітей нічого не виховує, нічому не вчить. Дитині соромно, страшно, вона почувається беззахисною і єдине, чого в таких ситуаціях хоче - сховатися від очей так, щоб ніхто не знайшов. Цей страх блокує все пізнавальні і розумові процеси. Присоромлена дитина навряд зможе засвоїти який-небудь урок. Швидше, навчиться брехати, ховатися і вивертатися.

При правильному вихованні у дитини має сформуватися почуття відповідальності за свої вчинки і здатність відчувати провину, якщо допустилася помилки. Провина - не сором. Вона відрізняється від сорому насамперед тим, що це не «я - поганий, негідний, жахливий, мені немає місця серед людей», а «я - хороший, але зараз зробив погано, проте це можливо виправити». Відчуваючи провину, можна вибачатися, намагатися заповнити збиток: «Я ненавмисно зламав твою іграшку, мені дуже шкода, якщо хочеш - візьми будь-яку мою». З людьми, які здатні визнавати свою помилку, хочеться і можна продовжувати відносини, миритися.

А от із сорому виходу не існує й загладити його, як провину, неможливо.

Що важливо пам'ятати усім батькам?

• Соромити маленьку дитину - тільки лякати її. Вона не зрозуміє, чого ви від нього хочете. Пояснюйте простими словами, розповідайте про дії та емоції.
• Совість як внутрішній моральний регулятор формується ближче до семи років.
• Почуття сорому з'являється у зрілої людини зсередини й стає найпотужнішим обмежувачем, який утримує нас від аморальних вчинків. Використовувати його для корекції поведінки дитини - безглуздо і жорстоко.
• Вивчіть самі і навчіть дитину чарівної фразі, яка дозволяє не звалюватися від почуття сорому, коли вас намагаються туди загнати: «Не всі оціночні судження є модифікаторами поведінки». Іншими словами, не все, що про вас говорять, повинно змушувати вас змінитися.