[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/images\/8-48452299.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]

Народна підтримка в розмірі 90% - це гарантований другий термін. Але і самовтеча в теплу ванну

Народна підтримка в розмірі 90% - це гарантований другий термін. Але і самовтеча в теплу ванну
Випадково надибав найдивовижно точне пояснення такому поняттю, як «тепла ванна». Зі слів досвідчених суїцидників (якщо такі взагалі бувають), вени зазвичай перерізають у теплій ванні якраз тому, що тепла вода сповільнює згортання крові, й це майже повністю нівелює біль. Ось чому перерізання вен у теплій ванні майже стовідсотково завершується успіхом, себто смертю.
 
Самогубець нічого не відчуває. Його не болить. І це – найбільша провина теплої ванни.
 
Біль (бажано гострий) – це нестерпне відчуття, яке миттєво сигналізує організмові мерщій рятуватися. Тепла ванна заколисує біль і робить його непомітним. А отже, організм не здатен на самопорятунок.
 
Неспроста метафору «тепла ванна» часто застосовують у політиці на позначення інформаційної ізоляції від негативізму.
 
Тепла ванна – це якраз те, що заважає організму реагувати на виклик. І тоді неминучим стає виклик санітарів.
 
Тепла ванна – це залюлюкування, замовчування, заарестовичення, забалаболювання, свідоме саботування якісної роботи над помилками.
 
Тепла ванна в політиці – це не лише хвороблива віра в свою непомильність, але й різновид суїциду. Відмова обговорювати негативне, небажання колупатися в провалах, саботаж чесного і всебічного висвітлення воєнної дійсності – це та підступна тепла ванна, яка затуплює біль і шкодить перемозі.
 
Між занадто теплою ванною і занадто холодним душем є розумна середина. Вона зоветься Правда.
 
Як варто випробовувати мости на міцність? Проектанти, інженери й будівельники шикуються під мостом, а зверху пускають важкий транспорт. Якщо добре збудовано – то аплодисменти, квіти, червоні стрічки. А як нахалтурено – то вічная пам’ять і нові генпідрядники.
 
Якби влада бодай чимось ризикувала – вона мислила би зовсім іншими параметрами. Лаври героїв уже є, премії й статуетки теж. Народна підтримка в розмірі 90% - це гарантований другий термін. Усе та ж одноосібна влада без найменшої конкуренції. В Європі чекають апартаменти та особняки, там же банківські рахунки з сімома нулями.
 
Аплодисменти, квіти й червоні стрічки були б доречними в самому кінці, а не коли 20% території окуповані ворогом. Жити в старій парадигмі самолюбувального самогероїзму – це самовтеча в теплу ванну. Там менше болить, але й менше живеться.
 
А навколо все трохи не так. Захід натякає на територіяльні компроміси, путін утричі збільшує ареал окупації – ці виклики потребують не відеогастролей, а фахової стратегії Воєнного Кабінету з числа державних мужів, які стоять під мостом, гарантуючи цим його міць.
[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house1.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Iншi дописи автора
Поневолені народи й народності росії є жертвами національного расизму та шовінізму
Ця війна – не війна армій. Це війна націй
Ставимо себе на місце Ігоря Портнова: яка нафіг війна, яке волонтерство?
Хорошим рускім воювати з путінізмом треба в росії, а не у київських ресторанах