[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/images\/8-48452299.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]

Демократична орда - це нісенітниця. Вільна Україна не може існувати поруч з імперським монстром

Демократична орда - це нісенітниця. Вільна Україна не може існувати поруч з імперським монстром
Чую з вуст деяких російських опозиціонерів, що після війни і усунення путіна на «болотах» буде відбудована сучасна демократична держава. Нонсенс, нісенітниця. Як бачимо по сьогоднішній росії, одна етнічна група (росіяни) підкорила собі і експлуатує дрібні нації та народи (фактично їх колонізувала), не бажаючи встановити з ними рівноправні, демократичні відносини.
 
Ця велика етнічна група сьогодні привласнює прибутки (ренту, перш за все з видобутку нафти і газу), що утворюється на території малих народів, розподіляє ці прибутки самочинно і в основному на свої потреби та вважає такий порядок нормальним. У демократів в росії були три десятиліття для перебудови імперської держави та її колонізованих околиць у союз рівних країн, республік, автономій (наприклад, за зразком Євросоюзу).
 
Ніхто з російських політиків за ці десятиліття жодного разу не піддав сумніву імперський устрій московії, цілеспрямовану деградацію переферійних національних утворень та відправку на бойню їх жителів. Іншими словами, еліта московитів продовжила економічну експлуатацію малих націй та народів, що мають свою територію, але не володіють, не розпоряджаються і не користуються природними і виробничими ресурсами в її межах. Така експлуатація шляхом привласнення прибутків, які формуються на території національних околиць величезного євразійського простору, відбувається внаслідок централізації експортних поставок і фінансових потоків в країні.
 
Московська «демократична» еліта жирує, її влаштовує такий розподіл прав і доходів у країні. Подібна централізація влади, що є продовженням радянської тоталітарної моделі, посиленої режимом путіна, дозволяє російській «еліті» купатися в розкоші. І цій «еліті», очевидно, потрібно зберегти якщо не силовий напів кримінальний режим, то хоча б імперію, яка захистить машину пограбунку національних квазі республік та усього егалітарного масиву росіян.
 
Як можна почути з виступів на наших каналах опозиційних росіян, вони стурбовані майбутнім хаосом в московії після програшу у війні, підспудно підводячи нас до думки, що такий програш небажаний. Отже лише одне усунення путіна та закінчення агресивного побоїща в Україні не приведе до перетворення московії на цивілізовану країну. І наш народ буде і далі межувати з авторитарним режимом, імперською ідеологією, кровожерливим монстром, який сидить на величезних нафтогазових багатствах і чекає слушного моменту для нового нападу.
 
Нагадаю, що державний авторитаризм плюс нафтодолари у підсумку дають збройну експансію у інші країни – це, на мій погляд, аксіома (протягом 100 останніх років ми не знайдемо тривалих перерв у воєнних бойнях рашистів по усьому світу). Ці обставини є передумовою продовження існування войовничої, загарбницької, колоніальної та антидемократичної країни на теренах росії. А це значить, що ворог не зупиниться навіть після поразки у війні. Він продовжить свої навали і наскоки на Україну, як це робили у свій час сармати, монголи, хазари, татари, дикуни, голодранці та інші виродки з північних і східних земель.
 
І знову після того, як ворог буде розбитий і втече, він, поновивши свої сили, повернеться за новою здобиччю та експансією в Україну та Європу. Як відомо, наша держава (у різні часи - Скіфія, Київська Русь, Козацька Держава, Українська Республіка) ставала форпостом, захисним валом, фортецею на шляху варварів, персів, ординців, більшовистських фашистських військ, фактично зупиняючи їх на кордоні із Заходом. Такою ж є, мабуть, і місія сьогоднішньої європейської України. І від нас самих залежить, яким буде наше майбутнє і ми самі маємо побудувати наш захист від потенційного ворога.
 
Для майбутньої, післявоєнної безпеки українське керівництво сподівається, як відомо, на входження нашої країни до блоку НАТО і це безумовно необхідно. Хоча і за такої безпекової моделі немає гарантій від рецидивів воєнної агресії зі сходу: ми залишатимемося залежними від західної допомоги, але так завжди бути не може. Завжди існуватиме ризик обмеження воєнної допомоги колективного Заходу через зайнятість їх військ у війнах в інших частинах світу або через зміни геополітичної обстановки у зв’язку із зростанням впливу, наприклад, Китаю – іншої авторитарної держави тощо. Очевидно, необхідний ефект убезпечення України від російських агресій буде досягнутий лише після ліквідації в рф-ії імперського устрою, політичного авторитаризму і високо централізованої (в тому числі високо монополізованої) економіки. Тобто агресор повинен перестати бути агресором.
 
Це стане можливим, на мій погляд, після перетворення багаторівневої вертикальної імперії на союз (союзи) незалежних національних державних утворень (з центрами у невеликих містах , як Казань, Іркутськ, Владивосток і т.п.) шляхом надання національним і регіональним анклавам прав політичної та економічної самостійності та незалежності від кремля, що передбачатиме встановлення горизонтальних фінансово-економічних відносин між анклавами (поза московією). Хоча частина національних республік, зокрема, ісламського світу може не бажати ввійти у подібні співтовариства за участю російських етнічних регіонів. В той же час процес демократичної реінтеграції рф-ії не повинен залежати від планів Китаю на поглинання частини російських територій. Входження тих чи інших національних чи регіональних субдержав до складу Піднебесної має відбуватися лише за їх бажанням шляхом їх власного самовизначення, а не захоплення китайцями.
 
Матеріальними передумовами для самовизначення національних і регіональних локацій стане, на мій погляд, внутрішня напруга між «низами» і «верхами» рф-ії, яка обов’язково виникне через масові людські втрати (оскільки кремль має наміри зупиняти наші наступи і контрнаступи тільки «живим м’ясом»), фінансово-економічний провал у країні (через потужні санкції та арешт валютних фондів росії), а також урізання бюджетних витрат на місцеві потреби. Усе це разом приведе до розколу у воєнно-політичній верхівці росії, а за тим – до згуртування та озброєння національно-визвольних армій у її регіонах та національних квазі республіках. Наша політика (разом з НАТО, Рамштайн і США) щодо національно визвольних процесів має полягати у їх активній всебічній підтримці. Зокрема, положення про захист суверенних прав російських національних та регіональних субдержав повинні міститися у акті капітуляції монстра перед коаліцією західних держав, НАТО і Україною.
 
Звичайно, плани перетворення кровожерливого монстра стануть реальними за умови продовження нашої переваги на полі бою завдяки динамічним поставкам сучасної зброї від країн НАТО та воєнної коаліції Рамштайн, що забезпечить випереджаюче зростання нашого оборонного потенціалу (див. пост у ФБ «Динаміка оборонних потенціалів України та рф-ії» від 12 грудня 2022 р.). Окрім того, реалізація таких планів вимагатиме створення в московії спеціальної тимчасової міжнародної адміністрації від коаліції західних держав, чого так бояться російські олігархи та корупціонери.
[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house1.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Iншi дописи автора
Марнослів’я економічної політики чинної монобільшості
Країна дикого, злодійкуватого капіталізму або куди рухається Україна
Перемога, яку українці мають вибороти
Воєнна стратегія має розроблятися військовими професіоналами, а не політиками