[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/images\/8-48452299.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]

Блуд як елемент трудових відносин (взагалі не про Конституційний Суд України)

Блуд як елемент трудових відносин (взагалі не про Конституційний Суд України)

Безперечно, Конституційний Суд України (КСУ) наразі є головним ньюсмейкером країни.

Так, 27 жовтня 2020 року КСУ, опікуючись «незалежністю» своїх суддів, своїм нікчемним рішенням «помножив на нуль» Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) і скасував кримінальну відповідальність суддів та будь-яких інших суб’єктів за недостовірне декларування своїх статків (що я доволі стримано, як і належить правникові, прокоментувала у своєму попередньому дописі).

Не спиняючись на «досягнутому» і увімкнувши «турборежим», КСУ запланував на цьому тижні, серед іншого:

- екстрено розтлумачити у закритому засіданні частину першу статті 13 і частину першу статті 14 Конституції України щодо статусу землі, яка є основним національним багатством і об'єктом права власності Українського народу (для чого КСУ навіть переніс раніше заплановані суддівські збори);

- визначити у закритому режимі конституційність Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» в цілому;

- з’ясувати у письмовому провадженні (фактично, у закритому режимі) конституційність положень статей 96-1 і 96-2 Кримінального кодексу України (про спеціальну конфіскацію, яка наразі може застосовуватись до правопорушників, зокрема, у випадках умисного протиправного фінансування політичної діяльності, умисного неподання, несвоєчасного подання або подання недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають фінансовому моніторингу, нецільового використання бюджетних коштів службовою особою та ін.);

- встановити у закритому режимі конституційність окремих положень статей 83, 85 і 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які регламентують кваліфікаційне оцінювання суддів та кандидата на цю посаду за певними критеріями (у тому числі за «відповідністю витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції»);

- визначити у закритому режимі конституційність окремих статей Законів України «Про телебачення і радіомовлення» і «Про кінематографію» (у тому числі тих, що забороняють розповсюдження і демонстрування фільмів, які містять популяризацію органів держави-агресора, радянських органів державної безпеки).

Зважаючи на попередні «турборежимно» ухвалені рішення, нескладно спрогнозувати рішення КСУ і в цих кейсах. Особисто я не маю жодного сумніву в тому, що усі ці рішення будуть спрямовані (як і завідомо неправосудне рішення КСУ щодо електронного декларування) на подальшу руйнацію української державності на догоду «державі-агресору» та її маргінальним адептам – аборигенам:

- внаслідок тлумачення статей Конституції України щодо статусу землі буде скасована  легітимна купівля-продаж земель сільськогосподарського призначення, яка є нормою для переважної більшості розвинених і навіть «недорозвинених» країн;

- Закон про мову буде визнаний неконституційним, і «солов’їна» як єдина державна мова в Україні зазнаватиме подальших утисків російськомовних «нацменшин», які і досі не хочуть змиритись з українською державністю;

- положення Кримінального кодексу України про спецконфіскацію будуть визнані неконституційними, що зайве «розв’яже руки» розкрадачам бюджетних коштів;

- кваліфікаційне оцінювання суддів та кандидатів на цю посаду буде «вихолощене», внаслідок чого наші «незалежні» судді стануть ще «незалежнішими»;

- заборона популяризації «країни-агресора» буде визнана неконституційною, і з наших «блакитних» екранів знову полинуть в ефір оди «русскаму спєцназу», що своїми черевиками паплюжить українську землю.

Однак на тлі усього цього антидержавницького конституційно-правового свавілля мені чомусь пригадався трагікомічний кейс із трудового права іншої країни, що промайнув в новинах минулорічної давнини.

Так, у 2013 році громадянин Франції на ім’я Ксавьє (прізвище не розголошувалось), який працював інженером у компанії TSO (спеціалізується на обслуговуванні залізниці), помер від зупинки серця в готельному номері під час палкого рандеву із «незнайомкою». Восени 2019 року, після тривалої судової тяганини, паризький суд, врешті-решт, кваліфікував смерть бідолахи як «нещасний випадок на виробництві», оскільки смерть відбулася під час відрядження працівника, і зобов'язав роботодавця виплатити родині компенсацію. Представники компанії наполягали, що у готельному номері чоловік не виконував жодних трудових обов'язків.

Однак такі аргументи не справили на суд жодного враження, адже за трудовим законодавством Франції роботодавець відповідає за будь-які ситуації, що можуть трапитися з їхнім працівником під час відрядження: як зазначив суд у своєму рішенні, «роботодавець забезпечує соціальний захист працівника протягом усього періоду його відрядження - безвідносно до обставин».

Звісно, за чинним трудовим законодавством України, розробленим ще за часів «радянщини», українському працівникові не варто розраховувати на подібний «соціальний захист», а суддям КСУ і поготів - вони навіть не є суб’єктами трудових відносин, а їх соціальні гарантії окремо регламентовані спеціальним Законом України «Про Конституційний Суд України». Цим Законом встановлено «лише» винагороду судді КСУ (посадовий оклад і різноманітні доплати) на рівні винагороди судді Верховного Суду, щорічну оплачувану відпустку тривалістю 30 робочих днів, забезпечення окремим кабінетом, робочим місцем, службовим транспортом та необхідними для роботи засобами, а також щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 50 відсотків винагороди.

Безумовного, «безвідносно до обставин», соціального захисту суддів конституційної юрисдикції цей Закон не передбачає. На превеликий жаль суддів КСУ, діяльність яких у закритому («інтимному») режимі має певні ознаки подібності до занять бідолашного француза і «незнайомки» із суттєвою відмінністю: «незнайомка» - це ми з вами, народ України.

[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/2\/273\/1196\/images\/8-7f2b7.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]
Теги
<
Новини партнерiв
Iншi дописи автора
Конституційний Суд України – найнезалежніший суд у світі