42 дні у полоні, без їжі і води: історія неймовірного порятунку воїна ЗСУ

Наші військові, які звільнили село під Бахмутом, знайшли у підвалі полоненого українського бійця Олексія Гордєєва. Український воїн 42 дні провів у полоні, без їжі і води. Харчувався самими крихтами, які міг знайти. Пив із калюжі, а коли вода в ній закінчилася – втамовував спрагу отруйним антифризом із нагрівача. Чоловік схуд з 80 до 42 кг.

В Олексія були кульові поранення й осколки у стегні та спині. Зараз він у шпиталі у Дніпрі. Його прооперували, лікують від отруєння та дистрофії, скоро переведуть до лікарні в Києві.

Неймовірно, але одним із перших у підземеллі воїна знайшов його друг, доброволець ЗСУ з Нової Зеландії, який давно вважав Олексія загиблим.

У мережі з’явилося відео, на якому видно момент порятунку військового. Почувши англійську мову і впізнавши голос друга, Олексій закричав:

"О! Нова Зеландія тут!" – "Мій брате!", – відповів новозеландський доброволець, який не повірив своєму щастю.

Батько воїна Олександр Гордєєв написав у своєму Facebook, що щиро вдячний "усім, хто молився, шукав, підтримував і допомагав, був поруч всі ці нескінченні півтора місяця".

"Наші молитви ближчі до Бога, бо наші хлопці – воїни світла!", – написав чоловік.

Головний редактор видання "ОстроВ" Сергій Гармаш розповів про свої враження, коли побачив Олексія в одній із лікарень неподалік лінії фронту.

"Я ще такого не бачив. Хіба що в радянській кінохроніці про звільнення Освенциму. Крайній ступінь виснаження. Просто живий скелет", – розповів журналіст.

Він зазначив: військового врятувало від голоду те, що один російський солдат з жалю іноді ділився з ним частиною своєї пайки. Кілька інших українських бійців, захоплених у полон, померли від голоду й ран.

"Олексію пощастило. Його звільнили. "Мені дали компотика", – весь час повторював він, посміхаючись. "Компотик" був мрією у двомісячному голоді та холоді підвалу", – написав Гармаш.

"Питання до росіян: навіщо тримати людей у підвалі, без їжі та води, якщо ви ніяк не використовуєте їх? У такому стані вони марні, ні для роботи, ні для чого іншого. Але їх можна було обміняти на своїх. Врятувати життя своїм. Адже ваші матері теж чекають на синів… У чому сенс? Це якийсь дикий експеримент? Просто груповий садизм? "Розумом росію не зрозуміти…", – констатував журналіст.

Український Дощ писав раніше, що у Маріуполі загарбники змушують дітей піднімати російський прапор та слухати гімн рф